Тарас Чвартацький прийшов до військкомату в перші дні повномасштабного вторгнення. Спершу служив у теробороні, а потім у бригаді “Азов”. Воїн загинув 31 серпня цього року на Луганщині під час виконання бойового завдання.
“Тараса виховувала сама. Адже, коли сину було два тижні, його тато покинув нас. Допомагали й мої батьки”, — розповідає Тетяна Махнюк, мама Героя.
Після закінчення школи Тарас здобув професію оператора комп’ютерного набору та водія, а потім вирішив продовжити навчання. “Вступив до Кам’янець-Подільського педагогічного університету на спеціальність “Психологія”. Але після першого курсу покинув навчання, заявивши, що не його це — сидіти на стільці та проводити бесіди, — розповідає Алла Гуменюк, хрещена мама воїна. — Мовляв, він хоче воювати.”
Юнак намагався вступити на службу у Французький іноземний легіон. “Але синові зовсім трохи не вистачило балів, — каже Тетяна Махнюк. — І він змушений був повернутися з Франції в Україну”.
Уранці 24 лютого 2022 року Тарас добровільно прийшов до військкомату. Спершу хлопець ніс службу в одному з підрозділів тероборони, а в березні 2023 року долучився до 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” Нацгвардії. Часто рідним повторював: “Я йду туди, щоб окупанти не прийшли сюди”. Він був волелюбним, справедливим і принциповим, згадують друзі й побратими бійця.
“Тарас дуже мріяв потрапити саме до цього батальйону, не раз розповідав мені про їхнє братство. Досить довгий час він проходив навчання, радів, що буде корисним людям та державі, — додає мама Героя. — Син служив у загоні вогневої підтримки. Взяв позивний загиблого побратима, на якого він рівнявся, — “Новембер”. Від березня ми не бачились. Я страшенно сумувала за Тарасом і увесь час молилась, аби Бог відвів горе, щоб він повернувся живим”.
Востаннє Тетяна Махнюк розмовляла із сином 26 серпня. Серце нічого лихого не передчувало.
“А вже 1 вересня мені принесли “похоронку”. Напередодні Тарас загинув у бою під Кремінною на Луганщині. Окупанти відкрили вогонь з артилерії по його підрозділу. Пряме влучання снаряда. На жаль, усі зусилля медиків виявились марними — сина не змогли врятувати”, — розповідає жінка.
Поховали Тараса Чвартацького на міському кладовищі у його рідних Ярмолинцях на Хмельниччині.
“Я й досі не можу повірити, що мого єдиного синочка нема, — каже згорьована мати. — Тепер уже ніколи не збудеться моя сокровенна мрія — сидіти на старості коло хати на лавці та бавитись з онуками. Наче крила мені відрізали”. Нещодавно друзі Тараса створили петицію на сайті президента, в якій просять надати військовому звання “Герой України” посмертно.
Після похорону сина Тетяна Махнюк вийшла в Ярмолинцях на одиночний пікет біля церкви, що досі перебуває у підпорядкуванні УПЦ МП. Жінка тримала в руках плакат. На ньому — фото загиблого Тараса і напис: “За ваші гроші була куплена ракета, яка вбила мого єдиного сина. Не відмолитесь і не відмиєтесь”.
“Хтось називав мене “ганьбою”, хтось ненормальною. Коли повз мене проходили люди з байдужими поглядами, то думала тільки про свого сина. Надто коротким було його життя... Українці не повинні мати нічого спільного з московитами”, — зауважує мама Героя.