Справедливий, принциповий, ніколи не боявся обстоювати те, у що вірив, — так характеризують військовослужбовця Сергія Касімова всі, хто його знав.
“Сергій виріс у багатодітній сім’ї. Народився у Кривому Розі, але ще малим із родиною переїхав на Вінниччину, у Комарівку. Завжди щирий, доброзичливий. У мене досі перед очима його добра усмішка, ніколи не бачив Сергія засмученим, — розповідає сусід воїна Олександр Волковінський. — Після школи він продовжив навчання в Теплицькому аграрному ліцеї. Тривалий час працював барменом — в Україні та за кордоном. Поїде на кілька місяців, заробить копійку — і додому, адже хотів матеріально допомогти своїй сім’ї. Сергій не цурався ніякої роботи, працював і на будівництві. Люди часто звертались до нього, бо знали, що має золоті руки і все зробить сумлінно”.
У 2015-му Сергія Касімова мобілізували. Два роки він воював, беручи участь в АТО в Донецькій та Луганській областях. А повернувшись з передової, далі трудився в ресторанному бізнесі.
“Велика війна застала його вдома. 5 березня 2022 року Сергій, отримавши повістку, без вагань знову став на захист України. Казав, що боронити державу — обов’язок кожного громадянина. Служив головним сержантом 14-ї штурмової бригади оперативного призначення “Червона Калина” Нацгвардії України, — додає Олександр Волковінський. — Ніколи не скаржився, що йому важко на фронті. Навпаки, підтримував побратимів як тільки міг. У відпустці Сергій одружився з коханою Юлією, з якою тривалий час зустрічався. У подружжя народився син Олександр — йому тепер півтора року. Бійцю пощастило: кілька разів він зміг приїхати додому. Ви б бачили, як його очі світились щастям, коли тримав первістка на руках! Захисник мріяв, що після перемоги повернеться додому і весь вільний час присвячуватиме сину — гратимуть разом у футбол, ходитимуть на риболовлю. Але...”
Життя відважного бійця обірвалось 3 березня 2024 року в районі села Вербове, що на Запоріжжі.
“На позицію захисників прилетів ворожий снаряд. Сергій дістав важке уламкове поранення й загинув на місці, — каже Олександр Волковінський. — Поховали воїна у рідній Комарівці на Алеї Слави. Рідний брат Сергія також на передовій, тепер, як то кажуть, служить за двох і мріє помститися ворогу за його смерть”.
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Касімову Сергію Миколайовичу
