Якось Олексій сказав своєму братові: “Якщо Бог урятував мені життя, то я маю рятувати інших”. Воїн загинув на Запоріжжі через три місяці після свого весілля.
“Коли у 2014 році почалася війна, Олексій вирішив стати на захист країни, — розповідає Артем Григорук, двоюрідний брат Героя. — Однак була перепона: у 14 років брат переніс рідкісну онкогематологічну хворобу, йому дали II групу інвалідності. Щоб потрапити на службу, Олексій попросив друзів здати замість нього аналізи”.
У 2015 році Олексій Мазур вступив у добровольчий батальйон “Свята Марія”. Брав участь у блокаді Криму. Згодом служив у військовій частині в Гостомелі. Перебуваючи на службі, успішно закінчив навчальний курс з військової медицини. І у 2016 році став фельдшером бригади спецпризначення “Азов”.
Фото з архіву дружини
Олексій познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ілоною наприкінці 2021 року. “Він підписався на мою сторінку у соцмережі, — розповідає Ілона. — Почали спілкуватися і швидко зрозуміли, що у нас багато спільних захоплень”. Після операції на коліні ВЛК визнала його “обмежено придатним”. Але Олексій дуже прагнув повернутися на службу.
“Як тільки йому зняли шви, він поїхав до Києва. Однак через навантаження на ногу дійшло до ускладнення, і реабілітація була неминучою. Тож відновлювався, паралельно працював інструктором з тактичної медицини. Восени поїхав на фронт, — продовжує Ілона. — Та навіть на відстані наші стосунки були дуже романтичними. Він надсилав мені квіти з-під лінії фронту, а я передавала йому улюблені смаколики, листи, надсилала спільні фото”.
Фото з архіву дружини
Під час відпустки у грудні Олексій покликав Ілону в гори. “Це був мій перший похід, а ось Олексій був досвідчений мандрівник, — зауважує Ілона. — Коли ми піднялися на вершину гори Ільза (за легендою, якщо тут освідчитися коханій, то шлюб буде щасливим. — Авт.), він попросив заплющити очі й задумати бажання. А сам став на коліно і простягнув обручку. У цей момент сонце, яке ховалося весь день за хмарами, осяяло нас. Це здавалося нам благословенням. Ми були такі щасливі!”
Фото з архіву дружини
У березні цього року пара одружилася. А наступного дня Олексій знову поїхав на фронт. У гарячих точках він не лише надавав допомогу пораненим бійцям, а й рятував тварин із зони бойових дій.
“Годував їх, лікував, шукав нових власників, — каже Артем, брат Героя. — Коли їхав у відпустку, на колінах завжди віз із собою тваринку. Він був дуже добрий!”
Олексій Мазур загинув через три місяці після весілля — у селі Мала Токмачка Запорізької області. “Ще вранці ми спілкувалися, я відчувала, що він дуже схвильований, — каже Ілона. — В обід написав — “живий”, а ввечері вже не було з ним зв’язку. Він їхав на позицію забирати пораненого бійця, але по них окупанти вдарили протитанковою керованою ракетою. Уламок снаряда потрапив Олексієві в потилицю”.
Після перемоги пара мріяла оселитися у рідному Олексієвому місті — Липовці, що на Вінниччині, де він успадкував будинок від батька. “Олексій навіть посадив там дуба — як символ нашої сім’ї”, — мовить Ілона.
