Ігор Максюта із села Жуки, що на Полтавщині, боровся з рашистами понад сім років. Сміливий, рішучий та вірний — так про бійця 131-го окремого розвідувального батальйону ЗСУ відгукувались побратими. Після повномасштабного вторгнення захисник з позивним “Росомаха” потрапив до полону, його катували, проте він зумів утекти.
“Ігор за професією був трактористом-комбайнером, а працював водієм, — розповідає племінниця бійця Анастасія Васильєва. — Він любив машини, захоплювався різною технікою. А ще — мав гарний голос, сам опанував гру на гітарі. Найбільше до душі йому була рок-музика. Також він створював ескізи малюнків і робив знайомим татуювання. Мешкав Ігор зі своєю дружиною Аллою у місті Глобиному. Родина виховувала двох дітей — 24-річного Андрія та 11-річну Дашу. Дядько їх дуже любив, проводив з ними весь вільний від роботи час. Особливо тісний зв’язок мав із сином, вони були наче найкращі друзі”.
Близька подруга захисника Вікторія Філіпова додає — у 2016 році Ігор Максюта заявив, що хоче бути корисним державі, аби його та іншим дітям не довелось воювати з російськими військами. Тому підписав контракт із ЗСУ, служив у 56-й окремій мотопіхотній бригаді. Спочатку водієм, згодом — головним сержантом ремонтного взводу. У січні 2019 року, після закінчення контракту, Ігор звільнився з військової служби.
“А через чотири місяці вирішив повернутись на фронт. Підписав другий контракт. Цього разу служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні ЗСУ. Обіймав посаду водія групи засобів виводу та евакуації роти, — розповідає Вікторія Філіпова. — Ігореві подобалась армія, там його цінували, довіряли, захоплювались професіоналізмом. Повномасштабне вторгнення застало бійця на передовій на півдні країни. Невдовзі зв’язок з Ігорем обірвався, тривалий час його вважали безвісти зниклим. А в листопаді 2022 року, коли деокупували Херсон та прилеглі населені пункти, стало відомо, що Ігор живий. Під час виконання бойового завдання воїн потрапив до російського полону. Там його катували. На руці Ігоря було татуювання — герб України та козак. Окупанти по-живому зрізали це, залишився великий рубець на руці. Одного дня, коли Ігоря без конвоїрів перевозили в кузові вантажівки, він на ходу вистрибнув. У Херсоні познайомився з дідусем, який дав йому цивільний одяг та їжу. В окупації Ігор проводив диверсійну роботу. Багатьох окупантів йому вдалось знищити, але подробицями він не хотів ділитися”.
Востаннє Ігор Максюта був удома на новорічні та різдвяні свята на початку 2023 року. Після того повернувся до Херсону, де й обірвалося його життя.
“Йому напередодні дали відпустку, і він уже речі зібрав, щоб їхати додому. Раптом бійців накрила ворожа артилерія, — каже Вікторія. — Ігор дістав смертельні поранення. Поховали його у рідному селі Жуки. Після втрати син бійця пішов воювати, щоб помститись за батька. А ми зареєстрували петицію й просимо удостоїти Ігоря Максюту звання Героя України посмертно. Він заслужив!”