Підполковник Віталій Баранов воював з 2014 року. Після окупації Криму добровільно вступив до лав ЗСУ. З вересня 2014 року служив на посаді помічника командира з оперативного забезпечення 90-го окремого аеромобільно-десантного батальйону. Із побратимами виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту — у Донецькому аеропорту, Опитному, Водяному, Пісках. Незважаючи на перенесену операцію на серці, 24 лютого 2022 року він знову взяв до рук зброю і став у стрій.
“Віталій родом із Коростишева Житомирської області. Він — випускник Кам’янець-Подільського вищого військового інженерно-командного училища, з 1988 року проходив службу в Збройних силах. У 2004 році звільнився у запас з посади заступника командира військової частини з озброєння, — розповідає подруга комбата Ірина Пащенко. — У цивільному житті Віталій займався бізнесом. Був активним учасником Революції Гідності”.
У січні 2015 року Віталій Баранов очолив командування батальйоном.
“Його називали “Біба” — як героя однойменного мультфільму, — каже військовий капелан Анатолій Кушнірчук. — Віталій мав досить жорсткий характер, але дбав про кожного підлеглого. Наприклад, на шикуванні міг насварити бійця, бо зимно, а він лише у літніх кросівках. А після дзвонив волонтерам і просив якомога швидше дістати тепле взуття для воїна. За мужність на полі бою Віталій був нагороджений орденами Богдана Хмельницького II і ІІI ступенів, але про це мало хто знав, бо він не любив хизуватись”.
Коли почалося повномасштабне вторгнення росіян, Віталій Баранов зібрав речовий мішок і поїхав до військкомату.
“Незадовго до цього він переніс важку операцію на серці. Міг би залишитись удома, але це не про нього, — додає пан Анатолій. — Підполковник “Біба” з побратимами виконував завдання у Чорнобилі та районі Київського водосховища. Із серпня 2022 року він став командиром новоствореного 206-го батальйону ТрО. Служив на Миколаївщині, Херсонщині, Харківщині, на Бахмутському і Соледарському напрямках. Востаннє ми спілкувались 1 жовтня. Я привітав Віталія з Днем захисників України, просив його трішки взяти паузу через проблеми зі здоров’ям. Проте товариш укотре повторив: “Як вони без мене справляться? Я за кожного відповідаю”. А через тиждень після цієї розмови під час проведення наради Віталію стало зле. Серце не витримало...”
Поховали 56-річного Віталія Баранова у рідній Катюжанці з військовими почестями. У нього залишились дружина й син. Рідні та знайомі зареєстрували петицію, у якій просять присвоїти йому звання Героя України.
