Він не встиг створити власну родину, не подарував батькам омріяних онуків. Юрій Мигун із позивним “Еней” захищав Україну з перших днів повномасштабної війни. І загинув як Герой.
“Юрій був нашим єдиним сином, ми з дружиною обоє вчителі. З дитинства він любив спорт, тож після закінчення школи вступив до Вінницького педагогічного університету на факультет фізичного виховання, — розповідає Павло Мигун, тато воїна. — Працював за фахом — викладав фізкультуру в сусідньому селі Білозерівка. Діти обожнювали Юру й з нетерпінням чекали його уроків. Він мав підхід до кожної дитини, ніколи не підвищував голос, вчив школярів вірити у себе. В березні 2022 року сина мобілізували. Він ані хвилини не вагався. Казав, що має бажання якнайшвидше вигнати окупантів з рідної землі й захистити кожного з нас. І я пишався ним. Юра ніколи не ховався за чужими спинами, а завжди був у перших рядах”.
Сержант Юрій Мигун служив інструктором інженерно-дорожнього взводу в 35-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського.
“Юра був сапером, розміновував землі на Запоріжжі, Херсонщині, Донеччині. Побратими дали йому позивний “Еней”. Все через те, що Юрій теж був парубком моторним та енергійним, як і головний герой “Енеїди” Котляревського. Він ні хвилини не міг всидіти на місці, постійно щось придумував та збирав навколо себе людей. А ще він дуже любив тварин, навіть на передовій завжди підгодовував котів і собак. Казав, що як тільки вижене російську нечисть з України, відразу повернеться до улюбленої справи — вчителювання”.
Останні місяці служби захисник провів на Донеччині. В одному із повідомлень рідним написав: “Якби не ви, нам не було б за що воювати. Матері, дружини, сестри, ви — наша підтримка та мотивація. Після перемоги відбудуємо свою державу. Бо Україна — понад усе”. За місяць до загибелі воїна нагородили медаллю “За військову службу”, яку він не встиг отримати. Юрій Мигун поліг 14 червня 2023 року неподалік Старомайорського. Виконуючи бойове завдання, він отримав смертельне поранення. Поховали Героя з військовими почестями у рідному селі Щаслива. “У День пам’яті захисників України ми отримали медаль нашого Юрасика, — додає батько. — Хоч для нас він завжди був і залишиться Героєм”.
Юрій Мигун мріяв створити у громаді спортивний осередок для молоді. Мрію втілили у життя друзі та учні.
“У залі, який ми облаштували у приміщенні колишньої пошти, можна безплатно займатись на тренажерах і грати в настільний теніс. Юра теж долучився до його створення. Приїжджав під час відпустки і всім цим керував. Його очі горіли, — розповідає товариш загиблого Олександр Яремчук. — Знаю, що Юра хотів ще облаштувати у Щасливій сучасний стадіон. Все це обов’язково буде. І на його честь стадіон носитиме назву “Еней”.
