Микола Кльоз із Новомиргорода, що на Кіровоградщині, доєднався до лав ЗСУ у лютому 2023 року. Служив командиром кулеметного відділення 22-ї окремої механізованої бригади. Пройшов навчання у Німеччині. Боровся з ворогом у Миколаївській області, Херсоні, де дивом урятувався під час чергової атаки окупантів. Відвойовував території на сході нашої країни. Дружині Наталі чоловік дзвонив з передової, щойно випадала вільна хвилина. Жінка забути не може, як радісно звучав Миколин голос, коли вони звільнили село Костянтинівку.
“Ми познайомилися на весіллі у знайомих. Микола тоді проходив строкову службу, приїхав у відпустку, — розповідає дружина воїна Наталія Кльоз. — Почуття спалахнули відразу. Микола був відповідальний, чесний, вже тоді мала відчуття, що поруч з ним, як за кам’яною горою. А ще він ніколи не запізнювався на побачення. Я дочекалась свого коханого з армії, й ми відразу одружились. Народили двох дітей — Марію та Володимира. Перед війною чоловік працював головним механіком на фірмі. Мав золоті руки, завдяки роботі об’їздив багато країн, де ділився своїм досвідом та набував новий, його дуже цінували колеги. За життя Микола слова поганого до мене не мовив, завжди наголошував: я та діти — це найдорожче, що має. Ми були одне для одного першим та останнім коханням. Микола дуже радів, коли дочекався внучки, гордився донькою, яка працювала вчителькою біології у столиці, та сином, котрий пішов служити до Нацгвардії”.
За словами Наталії, чоловік був великий патріот і вірив у перемогу України. “Побратими розповідали, що хлопці поважали Миколу як командира за надійність і порядність, — зауважує дружина бійця. — Наша сім’я весь час молилась за його повернення. Востаннє чоловік приїхав додому у відпустку за місяць до загибелі. Знаєте, попри все, було якесь передчуття біди, я чомусь багато плакала. Під час останньої телефонної розмови чоловік сказав, що все добре, що цілує та любить нас...”
15 липня 2023 року на позиції в районі Часового Яру життя Миколи Кльоза обірвалось. Під час виконання бойового завдання він потрапив під ворожий мінометний обстріл. Ціною свого життя воїн урятував побратимів, за що посмертно відзначений почесним нагрудним знаком “Комбатанським хрестом”.
Поховали воїна з усіма почестями в Новомиргороді. Родина подала петицію з проханням надати Миколі Кльозу звання Героя України (посмертно). “Я щодня приходжу на його могилу і розповідаю, як мені важко без нього. Бо він — моя половинка, моя підтримка та любов усього життя”, — каже дружина.