Військовослужбовець Андрій Король та медикиня Олександра познайомились і покохали одне одного під час проходження служби у Могилів-Подільському прикордонному загоні. Повномасштабна війна внесла свої корективи у плани закоханих. Андрій долучився до лав “Сталевого кордону” і боронить державу на сході країни. Олександра служить в Одесі, за сотні кілометрів від коханого. Нещодавно військовослужбовці розписались.
“Мій тато — військовий, тому ще змалечку чітко розуміла, що таке служба. Після школи вступила до Житомирського медичного коледжу, де отримала спеціальність фельдшерки, — розповідає Олександра Король. — Згодом вирішила присвятити себе військовій медицині, подала документи до Могилева-Подільського прикордонного загону. Чесно кажучи, до кінця не вірила, що пройду співбесіду. Коли повідомили, що підписують зі мною контракт, щастю не було меж. Весь час перебувала на місці дислокації загону, в зону бойових дій не виїжджала. Десь через пів року до прикордонників долучився Андрій. Тепер коханий жартує, що прийшов служити саме до нашого загону, бо відчував: там його любов”.
Те, що Андрій ставиться до неї дуже щиро, що він турботливий, добрий, справжній та надійний, Олександра зрозуміла через декілька місяців після їхнього знайомства. Коли прихворіла.
“У мене була собака породи лайка. Андрій сам зателефонував та запропонував допомогу з вигулом Герди. Коханий приїжджав двічі на день. І що цікаво, Герда відразу йому довірилась, хоча раніше нікого до мене не підпускала, — каже Олександра. — Через декілька місяців після того, як ми з Андрієм почали зустрічатись, спалахнула велика війна. Я залишилась у Могилеві-Подільському, Андрій з побратимами вирушив на Житомирщину. Пам’ятаю, як уранці 24 лютого він написав, що їх обстрілюють. Потім зв’язок обірвався, але за декілька годин коханий таки відписав, що все добре. Він не розповідав мені всього, але знаю, що багато що пережив, що в їхнє розташування прилітали ракети та артилерійські снаряди з боку Білорусі. Далі Андрій служив на деокупованій Чернігівщині”.
У серпні 2023 року прикордонник отримав відпустку й закохані вирушили до річки помилуватись заходом сонця.
“Це місце на межі Вінницької, Хмельницької та Чернівецької областей. Неймовірні краєвиди, — додає Олександра Король. — Я відчула, що підійшов Олександр. Обертаюсь — а він на коліні з квітами, каблучкою... Звісно, я погодилась. Плакали від щастя обоє. Для нас це було важливим та виваженим кроком. Оскільки мене перевели до іншої частини в Одесу, там ми й розписались 28 грудня. Весілля не святкували, не на часі. А вже через десять днів Андрій знову вирушив на фронт — на Куп’янський напрямок. Щодня зранку чекаю на дзвінок чи повідомлення від чоловіка. Молюсь за нього та всіх бійців. Тепер у нас з Андрієм одна велика мрія — якнайшвидша перемога. А після неї, впевнена, ми відсвяткуємо гучне українське весілля з рідними, друзями й побратимами”.