Іван Макаров народився й виріс на Львівщині. Згодом родина переїхала в село Дмитрівка, що на Миколаївщині. У 2014 році після вторгнення російських військ Іван став до лав ЗСУ. Потім демобілізувався, а коли почалася велика війна, повернувся в стрій, служив морпіхом. 17 червня Іванові виповнилось би 52 роки, але його привезли у рідне село в домовині...
“Брат старший на 13 років, тож у дитинстві наглядав за мною, — ділиться 39-річна сестра Анастасія Нечепоренко. — А ще завжди допомагав батькам у господарстві”.
Подруга морпіха Ірина Швець розповідає, що вони з Іваном дружили з дитинства. “Його всі любили! Він був дуже добрий, усміхнений, життєрадісний і чуйний, ніколи не відмовляв у допомозі. На роботі Івана дуже цінували за відповідальність, працьовитість, золоті руки: він підв’язував, обрізав і збирав виноград, ремонтував стовпи, прибирав. Не цурався найважчої роботи. І так цілорічно”, — зауважує.
Іван Макаров не проходив строкової служби. Але коли у 2014 році отримав повістку, приєднався до лав ЗСУ. Після навчання став кулеметником й у складі 36-ї бригади морської піхоти брав участь у бойових діях на Донецькому напрямку. “Він нічого не розповідав про АТО, — каже Ірина Швець. — А от його побратими розказували, що Іван був дуже надійний, на нього завжди можна було покластись”.
Фото надала Анастасія Нечепоренко
З АТО Іван Макаров повернувся до улюбленої справи — роботи у винограднику. Щоб доглядати стареньких маму й вітчима, підшукав місце праці ближче до дому.
“25 лютого 2022-го брату прийшла повістка, а вже за два дні він був у частині, — згадує Анастасія. — Тоді я перевезла маму до Львова. А з Іваном розмовляла лише раз. Він із підрозділом був у Маріуполі, казав, що їм не постачають боєприпасів, немає харчів, воду п’ють із калюж”. Сестра попросила брата бути сильним. Та більше Іван на зв’язок не виходив. “Згідно з висновками слідства, 4 квітня командир вивів 277 бійців і здав у полон кацапам”, — каже Анастасія Нечепоренко. Мати Стефанія звернулась до правоохоронних органів, щоб ті почали слідчі дії. Здала зразки своєї ДНК.
До осені 2022-го рідні нічого не знали про Івана. А в листопаді минулого року, коли під час обміну тіла українських воїнів-бранців повернули в Україну, їм надіслали фото. На ньому — тіло бійця, при якому були документи Івана Макарова. Але сестра запевнила: це не він. І дала точний опис брата. Наступного дня їй надіслали інше фото, на якому вона впізнала Івана. “На його тілі були сліди катувань, крововиливи, — з болем каже Анастасія. — А на лівому плечі — вирізане клеймо у формі трикутника з оком посередині”.
Навесні цього року тіло Івана Макарова ідентифікували. “12 червня нам повідомили, що слідчі дії завершено, — каже сестра. — Мені показали, в якому стані було все братове тіло. Його катували нещадно — били, різали, виривали м’язи”. Судмедексперти дійшли висновку: причиною смерті стала серцева недостатність та кахексія — значне виснаження організму. Серце воїна не витримало тортур і голоду...
