29-річний прикарпатець Микола Волосянчук із перших днів війни став на захист нашої держави. Служив у гранатометному відділенні взводу вогневої підтримки 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Із 31 січня 2023 року вважався зниклим безвісти. Згодом з’ясувалося: Микола загинув поблизу Білогорівки, що на Донеччині. Його тіло ідентифікували в лютому цього року.
...Із матір’ю Героя, пані Іванною, зустрічаюся у містечку Тисмениці, центрі громади, до якої входить рідне Михайлове село — Милування. Жінка напрочуд мужньо тримається, старається бути спокійною. “Миколка був дуже добра, світла дитина. Дуже нас з батьком любив. У школі вчився добре, мав багато друзів. Усім старався допомогти, кожного вислухати, зрозуміти, — згадує мати воїна. — Після закінчення школи Микола вступив до Івано-Франківського технікуму ресторанного сервісу і туризму. Здобув фах офіціанта”.
Коли 2 лютого 2023-го пані Іванні повідомили, що син зник безвісти, вже наступного дня вони з чоловіком Михайлом поїхали здавати ДНК на Дніпропетровщину. Але мати впізнала б сина і без тестування. “Тіло синочка вигоріло, та руки були цілі, і я впізнала його за татуюваннями”, — каже пані Іванна.
Поховали Героя в рідному селі 12 лютого 2023 року.
“Веселий був наш Микола, життєрадісний, товариський, до всього ставився з гумором. Своїх друзів фінансово підтримував, хоч сам не розкошував, — додає Світлана Водніцька, староста села Милування. — А що вже матір любив! Завжди старався робити їй сюрпризи, бо вона для нього була найкраща, найрідніша, найближча”.
Через кілька тижнів після похорону, коли місцевий священник оголосив, що є потреба реставрувати іконостас у сільській церкві Різдва Богородиці, Волосянчуки вирішили — вони дадуть на це кошти. У пам’ять про сина. Адже саме в цьому храмі Миколу хрестили. Сюди він з мамою приходив у свята. Зі слів місцевого пароха, отця Петра Семенича, церкву в селі побудовано й освячено у 1869 році. Кілька разів храм ремонтували. А ось іконостас вдалося відновити щойно тепер. Реставрація, яку робили майстри з Коломиї, тривала три місяці.
Днями відновлені ікони освятили та подякували батькам Героя. “Минуть роки, а пам’ять про Миколу залишиться, бо люди, які будуть дивитися на іконостас, згадуватимуть про нашого сина та молитимуться за нього. І за всіх загиблих синів і доньок України”, — мовить насамкінець пані Іванна.
