Як тільки Артему Кузьмічу виповнилося 18 років, він приїхав із Білорусі до України. І пішов на фронт.
“У 2014 році, після анексії Криму, вирішив узяти до рук зброю і допомогти українському народу повернути своє, — каже мій співрозмовник. — Спочатку воював у складі добровольчих батальйонів. Коли ж іноземцям дозволили служити за контрактом, у 2016 році пішов зі своїм білоруським паспортом до військкомату. Пройшов добір, приєднався до 8-го полку Сил спеціальних операцій (ССО). Додому відтоді жодного разу не їздив, тому що це загрожувало б тюрмою. Знаю, що у моєму домі неодноразово проводили обшуки. Але тепер маю українське громадянство, чим пишаюсь. Бо в Україні, без перебільшення, живуть надзвичайно сильні та сміливі люди.
У 2019 році під час виконання бойового завдання на сході України наступив на міну. Мені відірвало пів стопи на лівій нозі. Вирішив: зроблю все, аби залишитись на службі і далі бути потрібним державі”. Після тривалої реабілітації Артем “Грот” (позивний воїна) повернувся у стрій і продовжив службу інструктором у лавах українських ССО.
За словами бійця, раніше він не приділяв багато часу спорту. Але коли поставили протез, зрозумів, що потрібне навантаження. Почав з кросфіту, потім був біг, плавання. Водночас Артем Кузьміч став займатись джиу-джитсу, де досяг неабияких успіхів: здобув перше місце на чемпіонаті України із цього виду спорту та друге місце в Європі на чемпіонаті в Австрії. Згодом ветеран звільнився з лав ЗСУ та приділив значно більше уваги джиу-джитсу.
“Адже цей спорт ідеальний для осіб з ампутованими кінцівками”, — розповідає Артем Кузьміч. Якось ветеран поїхав на престижний міжнародний турнір у Бразилії, де здобув перше місце у двох категоріях. Цікаво, що всі фіналісти, які протистояли Артемові, мали здорові кінцівки. Артем боровся, стоячи на татамі лише однією ногою.
“Тоді я зрозумів, що хотів би своїм прикладом надихати інших, аби такі ж бійці з ампутаціями, як я, не думали, що життя втрачено”, — каже Артем Кузьміч. У 2022 році у ветерана народилася ідея — відкрити в Україні перший зал з бразильського джиу-джитсу для військових з ампутаціями та пораненнями. Для цього опанував нові техніки, в яких можна утримувати у захваті противника без частини ніг та відпрацьовувати прийоми з однією рукою. А в серпні цього року втілив задумане — відкрив у столиці спортивний простір, де проводять безплатні тренування з джиу-джитсу для ветеранів. Тепер тут тренується понад 20 військових.
“Я побудував тренування так, що мої вихованці не лише прийоми відпрацьовують. Вони між собою спілкуються, підбадьорюють один одного, — розповідає Артем Кузьміч. — Наприклад, боєць 3-ї штурмової бригади Антон, який у 32 роки дістав тяжке поранення на Запорізькому напрямку, втратив ліву руку, каже, що тренування з джиу-джитсу стали частиною його життя. А інший ветеран, Василь, втратив на фронті обидві ноги. Джиу-джитсу — це можливість для нього забути про фантомні болі. Власне, це щоденна перемога над собою”.
