У ролі лайнсменів на полі допомагали Олександр Беркут і Дмитро Запороженко, четвертим арбітром був Ярослав Козик.
Матч завершився нульовою нічиєю. Наш арбітр лише 20 разів зафіксував порушення правил і виписав дві жовті картки гравцям. Дотепер єдиним українцем, який працював на такому рівні, був кримчанин Василь Мельничук, який у сезоні 1998/1999 обслуговував матч між “Атлетіко” і “Русенборгом”. Тоді цей матч закінчився унічию — 1:1. Тобто пауза між такими призначеннями сягає 25 років!
“Це була мрія всього життя — потрапити на такий рівень, — каже 64-річний ексарбітр Василь Мельничук. — І коли мене призначили на матч у Більбао, я дуже хвилювався. Це була і неймовірна радість, і шалена відповідальність. До мене не було жодних претензій. Чому мені більше не давали таких матчів? Це вже питання до УЕФА.
Коли я дізнався, що наш Микола Балакін судитиме матч Ліги чемпіонів, зрадів і дуже уважно стежив за його діями на полі. Він відсудив бездоганно. Ще більше радію з того, що я сам частково доклався до його професійного зростання. Так, тепер я не єдиний українець, який судив матч такого рівня, але це мене не засмучує. Гадаю, що у Миколи він не останній”.
Наразі Микола Балакін відсудив два групові матчі Ліги Європи, три — Ліги конференцій, три — у кваліфікації Ліги чемпіонів, шість — у кваліфікації Ліги Європи і п’ять — у кваліфікації Ліги конференцій.
“Микола Балакін походить з династії арбітрів, — каже ексарбітр УЕФА Мирослав Ступар. — Його дід був першим в Україні арбітром УЕФА. І хоча великих матчів на міжнародній арені не судив, ходив у формі з написом “Арбітр УЕФА”, і це було дуже круто. Батько Миколи теж судив на високому рівні. Я часто критикував молодого Миколу Балакіна, бо він був дуже запальним на полі. Вважав, що саме арбітр — головна фігура матчу, був дуже різким. Але, хвала Богу, він не образився на цю критику, а дослухався до неї і став тим, ким став”.
Чому аж 25 років наших суддів не допускали до матчів такого високого рівня? Причин цього багато, але основною вважають розвал української школи арбітрів.
“Коли наш суддівський корпус очолив П’єр-Луїджі Колліна, ми всі потирали руки, мовляв, ось він забезпечить нам, як то кажуть, прорив у Європу. Тепер уже напевне наших арбітрів допустять до топматчів. Але ні Колліна, ні його наступник Луччі нічого не зробили в цьому напрямку. Вони лише розвалили те, що було, і нічого не дали взамін. А на ті кошти, які платили італійцям, можна було сформувати нову, сучасну школу арбітрів, і ми б уже давно мали своїх представників і в Лізі чемпіонів, і на чемпіонатах світу та Європи”, — наголошує Мирослав Ступар.
