Чемпіонат почався з того, що українська чоловіча збірна за підсумками кваліфікації забезпечила собі участь в Іграх, фінішувавши на прохідному 12-му місці. Командна ліцензія дозволяє заявити на Олімпіаду п’ятьох наших гімнастів.
Далі був успіх 15-річної Анни Лащевської. Вона стала володаркою однієї з 14 ліцензій, які розігрували на цьому ЧС серед учасниць багатоборства, чиї країни не кваліфікувались на Олімпійські ігри командою.
Потім наш Ілля Ковтун вийшов у фінал чоловічого багатоборства і здобув “срібло”, а 21-річний Назар Чепурний — “бронзу”.
— Оскільки це був ліцензійний чемпіонат світу, то основним нашим завданням було здобуття не медалей, а власне ліцензій, — каже головний тренер збірної України зі спортивної гімнастики Геннадій Сартинський. — Ми прагнули вибороти командну перепустку на Ігри. І ми її здобули! У підсумку зможемо повезти у Париж шістьох гімнастів. Чудово й те, що після перепусток ми вибороли ще дві медалі.
— Лідер збірної Олег Верняєв також виступав у Бельгії, але його прізвища не було навіть серед претендентів на медалі. Чому?
— Мені сподобалось, як виступав Олег. Техніка, виконання, складність — усе на рівні. Однак є проблема — брак фізичної форми. Після декількарічного простою дуже важко за два-три місяці вийти на світовий рівень. Ще на початку літа в Олега були зайві 20 кілограмів. Вагу він зігнав, а форми ще не набрав. Але я бачу, над чим треба працювати, і в Парижі Олег буде претендувати на медалі.
— Після здобуття командної ліцензії Верняєв обурився, мовляв, більше так тривати не може, потрібно у збірній щось змінювати. Що саме він мав на увазі?
— Як головний тренер бачу лише одну проблему — збірна не тренується разом. Основна частина команди готується до змагань у Кончі-Заспі, а Ілля Ковтун осів у Хорватії, де йому забезпечили хороші умови. І це проблема, бо важко збалансувати команду.
