У бельгійському Брюсселі фіналом Діамантової ліги завершився легкоатлетичний сезон. До вирішального змагання потрапило четверо наших спортсменів: у стрибках у висоту пройшли відбір Ярослава Магучіх, Ірина Геращенко та Олег Дорощук, а в метанні списа — Артур Фельфнер.
Від Ярослави Магучіх усі чекали лише перемоги, і вона її здобула. Спортсменка єдина з першої спроби взяла планку 1,97 м і втретє поспіль виграла головний діамант цієї Ліги! Ірина Геращенко здобула “бронзу”, стрибнувши на 1,92 м. Артур Фельфнер фінішував лише шостим.
Справжнім відкриттям для любителів легкої атлетики став виступ дебютанта Олега Дорощука. Ще рік тому його не було в еліті світових стрибунів у висоту, а тепер він міцно там закріпився. На початкових етапах Діамантової ліги Олег не змагався, бо його туди не запрошували. Цікавим для організаторів цього турніру він став, коли здобув бронзову нагороду чемпіонату Європи і поставив на Олімпіаді особистий рекорд, стрибнувши на 2,31 метра (це було шосте місце). Дорощука спершу запросили на етап Ліги у польську Сілезію, а згодом і в Рим. На обох етапах він був третім. Але цього успіху було замало, щоб пройти відбір у фінал, — за набраними балами українець не потрапляв у першу шістку. Проте одразу троє спортсменів, які були вище за нього в рейтингу, відмовились їхати на фінальний етап, тому Олег потрапив туди автоматично. І вирішив не втратити свого шансу. Як і на Іграх в Парижі, спортсмен узяв планку на рівні 2,31 м, повторивши особистий рекорд, і здобув історичне “срібло”.
— Ще до Олімпіади мене запросили на етап Ліги в Римі, — розповідає Олег Дорощук. — Тож був морально готовий до цього турніру. Головне — показувати результат, і кликатимуть завжди. Щодо атмосфери, то на Діамантовій лізі все на щабель вище, ніж на інших змаганнях. Там і у фіналі, і на етапах все ідеально. Це завжди гарний готель, сама організація турніру на високому рівні.
— Після Олімпіади фізична форма спортсмена, як правило, знижується. Чи відчуваєте це?
— Так, звичайно. Пік форми припав, як і потрібно, на Олімпіаду, і на наступних змаганнях результат падає. Після Парижу я змагався у польській Сілезії й там показав результат 2,29 м, у Римі — 2,27 м. Далі були ще одні змагання нижчого класу у швейцарській Беллінцоні, де я стрибнув на 2,24 м. Те, що у фіналі Ліги вдалось повторити особистий рекорд, радше виняток з правил. Може, організм відчув, що це останні змагання у сезоні й видав все, що міг (усміхається).
— З особистим рекордом 2,31 м можна постійно залишатися в еліті?
— Щоб потрапити на чемпіонат світу, який буде наступного року, слід стрибнути на 2,33 м. Це норматив, аби набирати очки в рейтинг і таким чином пройти відбір на ЧС. Тому саме ця висота — умовний квиток в еліту. Коли ти стабільно стрибаєш на 2,33 м, то посідатимеш призові місця і на чемпіонаті світу, і на всіх інших провідних змаганнях.