У півфіналі вагової категорії до 55 кілограмів українка Анжеліка Терлюга зустрічалася з представницею Болгарії Івет Горановою, яка перемагала нашу спортсменку на двох попередніх чемпіонатах світу, а також у фіналі Олімпіади-2020 в Токіо.
Сутичка закінчилася перемогою Терлюги з рахунком 14:11, але за 20 хвилин учасниці змушені були повернутися на татамі. Річ у тім, що команда Горанової подала протест через те, що під час поєдинку на табло не йшов відлік часу.
Організатори змагань задовольнили апеляцію каратистки з Болгарії. Рефері повернули результат на час 1:17 хвилини з рахунком 5:4 на користь болгарки. У повторній сутичці Анжеліка програла (4:6) і заявила, що судді поцупили в неї перемогу.
“Рішення дуже несправедливе, — каже Антон Нікулін, колишній головний тренер збірної України з карате. — Зупинка табло ніяк не впливала на перипетії на татамі. Але судді вирішили не брати до уваги все, що відбувалося після технічного збою таймера. Це рішення було на руку болгарці, вона вела з різницею одне очко і просто “сушила” поєдинок. Натомість Терлюга була емоційно спустошена. Вона виграла, вона 20 хвилин раділа, бо вперше потрапила до фіналу чемпіонату світу. І раптом їй кажуть, що треба повертатися на татамі та що на момент повернення вона програє. Вочевидь, представницю України не хотіли бачити у фіналі. Українські каратисти часто потерпають від несправедливих рішень суддів, і ми постійно з цим боремося”.
Тренер збірної України Ігор Богдан каже, що не бачить змови проти українських спортсменів. “Болгари мали право на протест, і вони ним скористалися. Несправедливості тут немає. Анжеліці Терлюзі просто не пощастило, бо стався технічний збій”, — зауважує він.
У підсумку Анжеліка Терлюга здобула бронзову медаль, і це її особистий рекорд. Дотепер українка не проходила на турнірі далі третього раунду. А загалом збірна України завершила чемпіонат із трьома бронзовими нагородами. Крім Анжеліки Терлюги, медалі здобули Андрій Заплітний (до 75 кілограмів) та Валерій Чоботар (до 84 кілограмів).
“Ця збірна могла виступити значно краще, — каже Антон Нікулін. — Багато спортсменів чомусь залишилося без медалі: Серьогіна, Мельник, Крива, Талібов. Наша збірна одна із найстарших у Європі, але, на жаль, цього разу досвід допоміг не всім”.
“Результат трохи гірший за минулорічний, бо торік ми мали одне “срібло” та дві “бронзи”, — підсумовує Ігор Богдан. — Можна було виступити краще, бо фізично збірна була готова до змагання. Основна причина невдач — психоемоційний фактор, який вплинув негативно на наших спортсменів. Усе-таки в Україні війна, і в цих умовах каратисти живуть і тренуються. А ще вони були засмучені тим, що на чемпіонат світу допустили російських каратистів, які виступали під нейтральним прапором. Було образливо спостерігати, як за росіян демонстративно вболівають представники Бразилії, Казахстану та інших країн”.
Додамо, що на чемпіонаті світу відбувся лише один поєдинок між українським і російським спортсменами. Наш Валерій Чоботар переміг уродженця Сочі Едуарда Гаспаряна і здобув бронзову медаль. “На Валерія дуже тиснув той факт, що суперник — росіянин. Але він упорався”, — зазначив Ігор Богдан.
