Наші дзюдоїсти з частковим порушенням зору, залишковим зором і повністю незрячі здобули десять нагород — 4 золоті, 4 срібні та 2 бронзові. Другою стала Туреччина з двома золотими медалями. Найуспішніше серед українців виступили Інна Сич, Наталія Ніколайчик та Анастасія Гарник, які вибороли по золотій і срібній нагороді.
— Медалей забагато не буває, але й тією кількістю нагород, яку ми здобули, наші тренери задоволені, — каже Анастасія Гарник, яка виступає у категорії понад 70 кілограмів і є повністю незрячою. — Ми так довго готувалися до цього Євро, що я вже й не думала, як там виступлю. Головне було туди доїхати і таки позмагатися. А те, що здобула дві нагороди, стало для мене приємною несподіванкою.
Наша паралімпійська збірна з дзюдо завжди була фаворитом у світі та на континенті. І вона вкотре це підтвердила. Ми перемагаємо, нас поважають і побоюються.
— Ви повністю незрячі. Як орієнтуєтесь на татамі? Тренери підказують?
— Я незряча з дитинства, тому мені трішки легше адаптуватися, ніж тим дівчатам, які втратили зір. Як орієнтуємось? Є багато вправ, і одна з них така. Нам дають у руки м’яч, і ми з ним чотири хвилини пересуваємось по татамі, імітуючи сутичку. Тренер підказує, де межа килима і куди заходити не можна. З часом, як то кажуть, набивається орієнтир, і ми обходимось без підказок збоку. Приміром, починаємо сутичку з центру татамі, і я знаю, що можу зробити назад лише два кроки. Якщо зроблю третій, буде заступ — і мене дискваліфікують. Тобто на змаганнях підказки вже не потрібні.
— А як знаєте, де перебуває ваша суперниця?
— Нам трішки полегшили правила, які є у класичному дзюдо. Там на початку бою ще треба поборотися, щоб зробити захват. А ми починаємо сутичку із захвату. Тобто хапаємо одна одну ще до початку поєдинку, далі старт — і боротьба. Ну а вже в боротьбі розібратися, де рука чи нога суперниці, немає проблем.
— Ви з дитинства у спорті?
— У 12 років я пішла на лижні перегони і весь час була там. Лише п’ять років тому мені запропонували спробувати сили у дзюдо. За цей час виграла дві золоті медалі чемпіонату Європи, одну — чемпіонату світу і одну — на Гран-прі. Тут дуже важко, і я щодня переконую себе, що треба працювати. Після кожного тренування залишаюся з тренером на індивідуальне заняття, і так триває роками. Саме завдяки отим подвійним тренуванням змогла зійти на найвищу сходинку п’єдесталу чемпіонату Європи. Раніше для повністю незрячих передбачали певні квоти і поблажки, тепер такого нема — є лише важка праця і самостійно набрані бали.
ДО РЕЧІ
Українські борці греко-римського стилю посіли перше загальнокомандне місце на міжнародному турнірі в німецькому Дортмунді. Наші спортсмени вибороли 5 медалей. “Золото” здобув Парвіз Насібов (до 67 кг) та Микита Дементієв (до 55 кг). “Бронзу” — Корюн Саградян (до 55 кг), Сергій Омелін (до 97 кг) та Ярослав Фільчаков (до 82 кг). Друге місце на турнірі посіла збірна Німеччини, третє — команда з Казахстану.
