Україна вперше в історії здобула медаль на юніорському чемпіонаті світу зі скелетону. “Бронзу” на світовій першості в норвезькому Ліллегаммері виборов 16-річний Ярослав Лавренюк. У змаганнях скелетоністів до 20 років уродженець Житомира показав другий час у першому заїзді (53.06 секунди), третій — у другій спробі (53.20 секунди) і в підсумку здобув бронзу, склавши компанію на подіумі двом представникам Латвії — Давісу Валдовскісу та Ренарсу Юмікісу.
“Ярослав досяг цього успіху за три роки тренувань, — розповідає Михайло Гераскевич, головний тренер збірної України зі скелетону. — Раніше він займався айкідо, паркуром, добре опанував самокат. Він нас вразив не лише фізичною готовністю. Хлопець добре вчиться, має шанс закінчити школу із золотою медаллю, опанував англійську мову і вивчає німецьку. Ми в нього повірили, вклали немало позабюджетних коштів, і Ярослав нас не підвів”.
Тренер констатує, що Ярослав Лавренюк, як і інші наші скелетоністи, не має таких умов для підготовки, як іноземні суперники. “Наприклад, британські скелетоністи співпрацюють з командою “Формули-1” “Макларен”, користуються їхніми тунелями, усім обладнанням і технологіями, — каже Михайло Гераскевич. — А в нас немає нічого, і ми це компенсуємо величезною працею. На піку підготовки Ярослав Лавренюк тренується тричі на день по дві чи навіть дві з половиною години. А ще багато працює в легкоатлетичному манежі”.
Тренер переконаний: щоб створити бодай мінімальні умови в Україні, треба звести стартову літню естакаду. “Вона коштуватиме небагато, близько 300 тисяч євро. Але на ній тренуватимуться представники трьох видів спорту: скелетону, бобслею та санного спорту, які готуватимуться до 12 олімпійських дисциплін, — розповідає Михайло Гераскевич. — Хто тільки нам не обіцяв звести таку естакаду у Кончі-Заспі, але далі слів справа не пішла. Тож ми змушені тренуватися за кордоном і платити за це гроші. Одне 60-хвилинне тренування на льодовому треку коштує 200 євро, а один спуск — від 35 до 50 євро. Німецька федерація визначила, що оптимально професіональний скелетоніст має здійснити 450 спусків за сезон. Наші реалії — 150 разів на рік. На щастя, держава в останній рік оплачує нашу підготовку в кращих умовах”.
Зазначимо, що тепер на Ярослава Лавренюка, як і на його колегу по збірній Владислава Клименка, чекає виступ на юнацьких Олімпійських іграх — 2024, які відбудуться 19 січня — 1 лютого в корейському Канвоні. “На жаль, НОК України традиційно вчинив по-совковому і вирішив не відряджати мене на цей турнір, — скаржиться Михайло Гераскевич. — У НОК чомусь наївно думають, що у Південній Кореї вистачить присутності лише батька Лавренюка. Вони не знають, що це висока швидкість (130 кілометрів за годину), 16 віражів, півтора кілометра відстані й одного тренера замало. Я ж був готовий навіть власним коштом мешкати в Канвоні, щоб допомогти Ярославу. Все-таки вкладено дуже багато коштів, бачимо велику перспективу, але НОК чомусь кинув спортсмена напризволяще. На Олімпійські ігри їдуть люди, які підноситимуть сумки чи нарізатимуть сало, а не ті, які справді можуть допомогти здобути якнайкращий результат”.
