Унаслідок атаки на сухі доки суднобудівного Севастопольського морського заводу імені Серго Орджонікідзе, за даними української розвідки, було уражено один з найновіших підводних човнів “Ростов-на-Дону” та великий десантний корабель “Мінськ”. Вперше за 567 днів війни у зведеннях українського Генштабу про ворожі втрати з’явилася субмарина. Чому це унікальна подія? І наскільки відчутною для ворога є ця втрата?
— В історії були випадки потоплення підводних човнів бомбами, торпедами. Але вперше субмарину знищено крилатою ракетою повітряного базування (запущеною з літака), — каже Володимир Заблоцький, військово-морський експерт, оглядач Defence Express. — При тому, що підводні човни РФ є надскладною ціллю, протидія яким вимагає цілого комплексу засобів з протичовновими кораблями, літаками та вертольотами, власними субмаринами, а ще засобами виявлення (зокрема підводними). Ми ж нічого з цього не маємо. Тому ця подія — унікальна.
— Як це українським військовим вдалося?
— Це стало можливим завдяки використанню високоточної ракетної зброї та фактору раптовості, ворог не чекав такої щільної ракетної атаки, — каже Андрій Риженко, експерт Центру оборонних стратегій, капітан 1-го рангу запасу, ексзаступник начальника штабу ВМС України. — Під час перебування в порту підводний човен (особливо, коли він перебуває в доці) дуже вразливий, втрачає будь-яку мобільність. Ворог недооцінив ризик. Україна ж цю помилку грамотно використала.
— ЗСУ планомірно руйнували систему спостереження ворога у північно-західній частині Чорного моря, зокрема відвоювали так звані вишки Бойка, — додає Павло Лакійчук, експерт, керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія XXI”, військовий моряк у відставці. — Це дало змогу створити для нашої авіації відносно безпечний коридор для завдавання ударів по Севастополю.
— Чим саме вдалося вразити ці цілі?
● В. Заблоцький:
— Для цього було застосовано п’ять бомбардувальників, чотири здійснювали пуск з материкової України, а один — з боку острова Зміїний. Можна припустити, що чотири літаки несли по дві ракети. Частина з них могли бути пастками.
● А. Риженко:
— Ймовірно, ЗСУ використали високоточні ракети Storm Shadow або SCALP. Їх запускають з бомбардувальників Су-24. Противник міг перехопити лише частину випущених крилатих ракет.
— Що відомо про “Ростов-на-Дону” і чи багато у противника ще підводних човнів?
● В. Заблоцький:
— Дизельний підводний човен “Ростов-на-Дону” (проект 636.3) — один з найновіших, його спустили на воду щойно в червні 2014 року. Човен має 73 метри завдовжки і ширину 10 метрів, опускається на майже 300 метрів, екіпаж — 52 особи.
● П. Лакійчук:
— Такі субмарини, як “Ростов-на-Дону”, озброєні спеціальними ракетами “Калібр-ПЛ”, модифікованими для підводного пуску. Човен майже неможливо завчасно відстежити і підготувати ППО. Загалом Чорноморський флот РФ мав шість одиниць таких підводних човнів. Два з них залишилися в Середземному морі, куди вони вирушили ще до 24 лютого 2022 року. У Чорному морі після минулотижневої атаки по Севастополю є лише три субмарини 636-го проекту. А загалом на 2022 рік до бойового складу ВМФ РФ входило 13 атомних підводних човнів з балістичними ракетами, 27 атомних підводних човнів із ракетно-торпедним озброєнням і 8 атомних підводних човнів спеціального призначення.
● А. Риженко:
— До речі, поповнити свій підводний флот у Чорному морі росіяни тепер не можуть, бо Туреччина не пропустить їх через Босфорську протоку.
— А що відомо про уражений ВДК “Мінськ”?
● А. Риженко:
— Десантний корабель “Мінськ” міг нести роту морської піхоти (десь 120 осіб) і до 14 одиниць бронетехніки, як-от БТР. На його носовій частині була система залпового вогню “Град”. Через втрату “Мінська” противнику буде важче проводити десантні операції та надавати вогневу підтримку своїм окупаційним силам під час оборони приморських ділянок.
