В Україні та за кордоном обговорюють план Андерса Фог Расмуссена щодо специфічного формату вступу України до НАТО. Екскерівник військово-політичного союзу радить прийняти Україну до Альянсу на ювілейному саміті, який має відбутися у липні наступного року. Притім він назвав три головні причини, чому це потрібно зробити. По-перше, на думку Расмуссена, Україна в НАТО стане “оборонним муром” проти агресивної Росії. По-друге, як він вважає, “сірі зони” є небезпечними і провокуватимуть Путіна на дальші напади, адже “нейтралітету, в старому розумінні слова, більше не існує”. По-третє, наголошує Расмуссен, українське військо нині є найбільш загартованою армією в Європі і буде прикладом для армій інших європейських держав.
Як відомо, на Заході вже лунали ідеї щодо прийняття України до Альянсу. Один із впливових стратегів США Генрі Кіссінджер, а також представник канцелярії чинного генсека НАТО Стівен Єнссен говорили про можливість вступу України до блоку в разі її відмови від окупованих територій та встановлення миру. Тепер Расмуссен не згадує ані про мирні перемовини, ані про те, що нам варто пожертвувати своїми землями.
Пропозицію колишнього генсека НАТО обговорюємо з головою правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимиром Фесенком, експертом-міжнародником Сергієм Тараном та політичним аналітиком Віталієм Портниковим.
— Як ви вважаєте, чим зумовлена поява нової ідеї щодо членства України в НАТО?
● В. Фесенко:
— Уже очевидно, що війна між Росією та Україною переходить у позиційну фазу. Вона може затягнутися на тривалий термін, а сценарії її завершення можуть бути різними. Тому Заходу треба шукати стратегію протистояння Росії, стратегію, яка б допомогла Україні. Одним із варіантів такої стратегії є пропозиція Расмуссена максимально швидко прийняти Україну до НАТО.
● В. Портников:
— Серед західних політиків переважає думка, що Україна зможе приєднатися до НАТО тільки після закінчення війни і відновлення своєї територіальної цілісності. Однак дедалі частіше акцент роблять на тому, що насправді російсько-українська війна може тривати роками. І для Путіна може бути важливо не так втримати контроль над уже захопленими українськими територіями, як поширити цей контроль на інші українські регіони.
Разом з тим після виникнення конфлікту на Близькому Сході стало абсолютно очевидним: продовження російсько-української війни породжує нові конфлікти. І цих конфліктів більшатиме чи не з кожним днем. Євроатлантична інтеграція України могла б стати гідною відповіддю на всі ці виклики.
— У чому саме полягає план Расмуссена?
● В. Фесенко:
— Оскільки звільнення всіх територій може затягнутися, колишній генсек Альянсу радить не зволікати, а прийняти Україну до блоку вже тепер. Але таким чином, щоб 5 стаття Північноатлантичного договору поширювалася лише на контрольовані Києвом території — аби уникнути прямого зіткнення між Росією і НАТО та щоб Україна мала гарантії безпеки. Тут зроблено розрахунок на те, що Москва не піде на війну з усім блоком НАТО. Водночас Україна може стати членом Альянсу, навіть якщо частину її території не буде звільнено.
Це не означає, що ми маємо згодитися на відмову від своїх територій. Расмуссен не говорить про це. Він не пропонує умов миру, бо Росія не погодиться на такі умови. А наводить приклад Німеччини, яка стала членом НАТО 1955 року. Тоді гарантії Альянсу про колективну безпеку поширювалися лише на ФРН, без НДР. Але через певний час Німеччина об’єдналася.
● В. Портников:
— Расмуссен вважає, що прийняття України до НАТО, навіть якщо стаття 5 угоди Альянсу поширюватиметься лише на підконтрольні Києву території, дасть Путіну зрозуміти, що він не зможе спинити євроатлантичну інтеграцію України, окупувавши частину її території.
І це насправді може привести до локалізації війни. Російському президентові просто не буде сенсу ані втримувати вже окуповані території нашої країни, ані намагатися завоювати нові українські регіони. Тому що європейської та євроатлантичної інтеграції нашої країни це все одно не зупинить. Зауважу, що Україна може вступити в НАТО тільки якщо країни-члени поважатимуть її територіальну цілісність.
— Чи означає це, що Україна може стати НАТО під час війни?
● В. Фесенко:
— Як я розумію, для того, щоб ідея Расмуссена була реалізована, конфлікт має припинитися. Але у чому перевага ідеї Расмуссена? Він закликає не чекати, а, щойно бойові дії припиняться, максимально швидко ухвалити рішення про прийняття України до НАТО. Це убезпечить її від нового нападу РФ, бо Альянс нас захищатиме. Далі, якщо виникнуть сприятливі обставини, Україна може сама звільнити окуповані території. Київ лишає за собою таке право.
Максимум, що може відбутися у час війни, — нас можуть запросити до НАТО з відкритою датою. Це буде сигнал Росії, що Захід не відмовляється від того, шоб Україна у перспективі стала членом Північноатлантичного альянсу.
● С. Таран:
— Расмуссен не каже, що вступ України до НАТО під час війни неможливий. Навпаки, зазначає, що озвучений сценарій дав би змогу Києву не відправляти багато своїх військ на оборону всередині країни. Більше можна було б скерувати на лінію фронту.
До того ж пропозиція Расмуссена передбачає, що перед наступним самітом Альянс може залучити військових спеціалістів, щоб визначити, як саме у контексті постійних змін лінії фронту можна демаркувати території під контролем України від територій, окупованих Росією.
Зауважу, що у країнах — учасницях радянського блоку, які встигли вступити до НАТО, війни немає. Як приклад — балтійські держави. А країни, які не встигли вступити до НАТО, — Молдову, Грузію та Україну, спіткала війна. Це чітка ілюстрація того, що Росія не готова йти на пряме протистояння з НАТО. Якби Альянс мав політичну волю та бажання взяти нас до своїх лав, це б пришвидшило мир в Україні.
— Як на такий план може відреагувати Москва?
● В. Фесенко:
— Безперечно, Росія реагуватиме негативно. І найбільший ризик у тому, що вона може затягувати війну. Але навіть запрошення до НАТО — своєрідна гарантія безпеки. Це означатиме стабільну військово-технічну підтримку України зброєю та боєприпасами і, найімовірніше, економічну підтримку. Стратегія РФ на затягування, на війну на виснаження у такому разі не спрацює.
Боятися Росії не варто. Побоювання вже призводили до помилок. 2008 року Німеччина та Франція остерігалися, що коли Україні та Грузії нададуть План дій щодо членства в НАТО, то буде конфлікт із Москвою. Нам відмовили. Вважали, це стримає Росію від агресивних дій. Що сталося? Через декілька місяців Росія напала на Грузію, 2014го захопила Крим, 2022-го напала на Україну.
— Яка ймовірність того, що пропозицію Расмуссена буде реалізовано?
● С. Таран:
— Поки що невисока. З двох причин. По-перше, наразі я не бачу готовності всіх країн НАТО (а питання вступу вирішують держави-члени, а не Альянс як організація) підвищувати свою відповідальність перед Україною. Адже сьогодні НАТО просто дає нам зброю (хай і з постійними затримками), але не бере відповідальності за безпеку. По-друге, пропозицію Расмуссена дуже холодно сприйняли у самій Україні.
Хай там як, але тепер було б корисно принаймні вести дискусію із НАТО про те, як Україна може долучитися до блоку, не чекаючи кінця війни. Бо якщо ми погоджуватимемося з тим, що треба дочекатися, коли Україна буде у кордонах 1991 року, то зробимо собі лише гірше.
● В. Портников:
— Наразі важко сказати, чи дослухаються на Заході до порад колишнього генсека НАТО. Найімовірніше, у Вашингтоні не буде ухвалено рішення про прийняття України до Альянсу. Однак є проміжні варіанти, про які також варто говорити. Насамперед це запрошення України до НАТО. Тоді може діяти модель гарантій безпеки. Такі гарантії безпеки Фінляндії та Швеції надали одразу після того, як вони подали заявки до Північноатлантичного союзу. Для Фінляндії ці гарантії діяли, доки вона не приєдналася до Альянсу. Для Швеції гарантії безпеки, запропоновані США і Великою Британією, діють навіть сьогодні.
Така модель для України не гарантує, що Росія припинить атакувати територію нашої країни, для прикладу, безпілотниками. Але можливість ядерної війни, дуже небезпечної для сучасного світу, відкидає. Це буде заміна того абсолютно не дієвого Будапештського меморандуму, який жодними гарантіями безпеки для України не виявився.
● В. Фесенко:
— Цю ідею активно обговорюють на Заході. І нам у жодному разі не треба її відкидати. Не варто казати: “Ми ніколи на це не пристанемо”. Але маємо розуміти: на шляху до НАТО, як і до ЄС, у нас є серйозна проблема. Це — Угорщина. У всякому разі, доки при владі Орбан.
Ми прагнемо і звільнення всіх окупованих територій, і членства в НАТО. На сьогодні це ідеальний, але аж ніяк не швидкий сценарій. І те, і те нам не гарантовано. Проте ми будемо боротися за обидві мети. А далі все залежатиме від обставин. І якщо буде можливість спершу реалізувати лише одну мету, не відмовляючись від іншої, то цим, на мою думку, треба скористатись.
