Від початку повномасштабної війни НБУ призупинив вільне курсоутворення, щоб тримати офіційний обмінний курс на одному рівні. П’ять місяців цей курс було зафіксовано на позначці 29,3 гривні за долар, а далі, з кінця липня минулого року — на позначці 36,6. Та вже з 3 жовтня цього року Нацбанк відпустив гривню у “кероване плавання”.
Пояснив своє рішення так: фіксація офіційного курсу 24 лютого 2022 року допомогла запобігти паніці та забезпечити стабільну роботу фінансової системи, а також дала змогу бізнесу й населенню адаптуватися до умов повномасштабної війни. Однак такий режим має свої мінуси. Якщо багато років тримати курс на одному рівні, то це призведе до накопичення валютних дисбалансів, вичерпання міжнародних резервів, вимушеної глибокої девальвації та значного економічного спаду. Тому, мовляв, треба повертатися до вільного курсоутворення. Але поки що Нацбанк вдався до проміжного кроку — перейшов до керованої гнучкості обмінного курсу.
Водночас в Офісі президента висловилися за послаблення національної валюти. “З огляду на рівень інфляції у нас і в інших державах, легка, контрольована девальвація, напевно, буде корисною для економіки”, — заявив заступник керівника ОП Ростислав Шурма. На його думку, гривню доцільно послабити “на кілька десятків копійок, на пів гривні, на гривню”. Це, мовляв, буде корисно і для бюджету, і для конкурентоспроможності наших експортерів. Схожу думку висловив і міністр фінансів Сергій Марченко. Він, зокрема, вважає, що підстав для зміцнення гривні немає.
Що ж криється за заявами представників влади та зміною політики НБУ щодо гривні? Чи справді була потреба на нинішньому етапі скасовувати фіксований курс?
— Нацбанк вказує на стрімку девальвацію гривні у 2014 — 2015 роках, яка начебто виникла через тривалу фіксацію курсу в попередні роки, — каже кандидат економічних наук Олександр Хмелевський. — Хоча це зовсім не так. Ніякої фіксації курсу ні купона-карбованця, ні гривні ніколи не було. До девальвації гривні у 2014 — 2015 роках призвели анексія Криму та війна на Донбасі. Якби 2014 року Нацбанк запровадив фіксований курс, як зробив це 2022-го, то сильної девальвації у 2014 — 2015 роках не було б.
Я проти переходу до вільного курсу. Оскільки економіка України значно слабша від економіки США чи ЄС, гривня, у разі запровадження вільного курсу, постійно девальвуватиме щодо долара та євро.
— НБУ наразі перейшов до керованого, а не до повноцінного вільного курсоутворення. Можливо, такий підхід виправданий?
— За нормальної ситуації, без війни, гривня мала б девальвувати на кілька відсотків природним шляхом, — зауважує фінансовий експерт Сергій Фурса. — Бо є різниця в інфляції у США та в Україні. Фіксований курс під час війни виправданий. Але він призводить до валютних дисбалансів. Перехід до керованого курсоутворення може привести до вирівнювання цих дисбалансів.
Очевидно, НБУ не бачить ризиків значних коливань на валютному ринку, тому перейшов до такої практики. Як наслідок, курс матиме свободу в межах максимум 5 — 10%.
— Ніякого вільного курсоутворення, як було до 24 лютого 2022 року, не буде, — зазначає Олег Гетман, координатор експертних груп Економічної експертної платформи. — Тепер Нацбанк жорстко втручатиметься у торги, буде постійно присутній на міжбанку й компенсуватиме той дефіцит валюти, який у нас поки що спостерігається через негативний зовнішньоторговельний баланс.
Можна очікувати, що безготівковий курс уже не буде становити 36,6, а коливатиметься. Але в межах незначного коридору — приблизно від 35 до 38 гривень за долар.
— Коли все залежить від Нацбанку, будь-які розмови про вільніше курсоутворення — маячня, — додає економіст Борис Кушнірук. — Єдине, що міг зробити НБУ, сказати: ми, умовно кажучи, кожного другого вівторка місяця проводитимемо девальвацію гривні на пів відсотка чи на відсоток, тобто приблизно на рівень інфляції.
Відсоток мав би бути незначним, щоб він не провокував дестабілізацію ринку, і чітко визначеним. Тоді в продавців та покупців валюти і в населення було б розуміння, що відбувається з ринком. Оце єдине, що можна було зробити, щоб не створювати курсового дисбалансу на валютному ринку. Те, що зробив Нацбанк, — це можливість заробляти гроші для тих, хто обізнаний з його планами.
— Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, рішення про фіксацію курсу було правильним, — додає доктор економічних наук Олександр Савченко. — Тому що на курс впливає не лише економічна турбулентність, а й політична, зокрема й війна. Західні партнери забезпечили нам підтримку фінансами, тобто доларами. Для прикладу, цього року ми стабільно щомісяця отримуємо 3,5 — 4 мільярди доларів, і приблизно 500 — 600 мільйонів щотижня йде на валютний ринок, що дає гривні певну стабільність.
Останнім часом Нацбанк намагався показати ринку, що він готовий менше підтримувати гривню, щоб люди готувалися до вільного курсу. Ніби все правильно. Але є одне явище, яке Нацбанк разом із Мінфіном мали би проаналізувати. Це — стабільність фінансової підтримки, зокрема з боку США. У найближчі два-три місяці там відбудеться низка голосувань стосовно фінансової та військової підтримки України. Це означає, що ота стабільність може бути порушена. Тому, як на мене, Нацбанк поспішив із переходом до вільнішого курсоутворення. Це треба було робити після того, як стане відомо, скільки надалі грошей щомісяця отримуватимемо від США.
— Чи є ризик, що гривня знеціниться, якщо Нацбанк перейде до більш гнучкого обмінного курсу?
● О. Савченко:
— Так. Я прогнозую незначну, але все ж таки девальвацію гривні. Не очікую провалів, хоча вони теж можуть бути — у випадку, якщо буде заблокована допомога Сполучених Штатів, і Вашингтон не зможе знайти компенсатори цієї допомоги. Зауважу, що, крім грошей МВФ та Світового банку, таким компенсатором могли би бути заморожені російські активи, а їх нині майже 350 мільярдів доларів. Нам для утримання ситуації на тому рівні, що маємо нині, потрібно до 50 мільярдів на рік.
Загалом на кінець року я прогнозую курс на рівні 40 — 41 гривня за долар. Якщо не буде несподіванок із фінансуванням, якщо ми пройдемо бюджетний шторм у Конгресі, то девальвація може бути значно меншою — 39 гривень за долар.
● О. Хмелевський:
— Нацбанку варто було відкласти валютну лібералізацію, оскільки є низка загроз, які можуть прискорити девальвацію гривні. Це, зокрема, різке збільшення дефіциту зовнішньоторговельного балансу, що змусить Нацбанк збільшити продаж валюти та скоротить валютні резерви.
Також очікується, що 2024 року іноземні кредити, які Україна отримує від США та ЄС, можуть істотно скоротитися. Крім того, 31 липня завершується термін реструктуризації євробондів України. Можливо, нам доведеться сплатити відсотки за два роки. Водночас спричинити паніку, що призведе до посилення девальвації гривні, можуть удари по критичній інфраструктурі та активізація військових дій.
У держбюджеті на 2024 рік закладено середньорічний курс на рівні 41,4 гривні за долар. Не відкидаю, що наприкінці наступного року безготівковий курс може сягнути 46 гривень за долар, а готівковий — ще вище.
— За яких умов курс може залишатися на рівні 36,6?
● О. Гетман:
— Це залежатиме від кількох фундаментальних факторів: чи запрацює нарешті повноцінно “зерновий” та “металевий” коридор морем, чи зменшиться дефіцит торговельного балансу, чи надаватимуть міжнародні партнери більше фінансової допомоги й так далі. Якщо все буде більшменш так само, як дотепер, то різкої девальвації не буде.
— Нацбанк запевняє, що курс на готівковому ринку формуватиметься за тими ж правилами, що й раніше, тобто залежатиме від попиту та пропозиції. Але якщо безготівковий підскочить, чи варто очікувати також стрибка готівкового курсу?
● О. Гетман:
— Безумовно, безготівковий та готівковий ринки між собою пов’язані. Якщо курс на безготівковому ринку становитиме 38 гривень, то на готівковому може сягати 40 гривень за долар. До слова, приблизно 90% усіх валютних операцій, які відбуваються в Україні, — це безготівковий ринок.
— Чи згодні ви з тезою заступника керівника ОП Ростислава Шурми, що девальвація гривні може бути корисною для економіки країни?
● О. Савченко:
— Я, на жаль, не знаю такого економіста, як Шурма. Але це відома істина: девальвація вигідна експортерам і невигідна імпортерам та пересічним громадянам. Тому що девальвація — це передвісник інфляційних імпульсів. І можливість перерозподілу коштів на користь якихось привілейованих груп бізнесу або чиновників за рахунок пересічних українців та малого й середнього бізнесу.
— Держава отримує макрофінансову допомогу в доларах, а соціальні витрати робить у гривнях, — зауважує виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. — Що слабший курс, то більше гривень вона отримає як макрофінансову допомогу, а отже, більше може наситити бюджет.
Для експортерів ситуація така сама: що слабший курс, то більше гривень вони отримають за проданий товар за кордоном. Чи це плюс для економіки? Не факт. Бо експортери можуть використати зароблене для покриття витрат в Україні, а зекономлене залишити на рахунках за кордоном.
Урешті-решт, те, що добре експортерам, не завжди добре нам із вами. У разі девальвації гривні буде великий удар по доходах населення. Бо населення отримує зарплату в гривнях. Якщо гривня “падає”, це не означає, що ваш начальник платитиме вам вищу зарплату. Крім того, у нас багато товарів імпортних. Що слабший курс, то дорожчими будуть ці товари у магазинах.
● О. Хмелевський:
— Безумовно, девальвація гривні може бути корисна експортерам, оскільки їхній виторг у гривні зросте. Але на зростання обсягів експорту впливає багато факторів, а не лише валютний курс. Через війну чимало підприємств-експортерів опинилися на окупованих територіях чи в зоні бойових дій та пошкоджені внаслідок обстрілів. Також великі проблеми з логістикою. Українські порти заблоковані й перебувають під постійними обстрілами. Обсяги експорту залізницею обмежені. Крім того, Польща, Угорщина та Словаччина заборонили імпорт української аграрної продукції. Тому можливості для збільшення експорту доволі обмежені, і девальвація гривні не зможе дати бажаний ефект.
Девальвація дозволить збільшити податкові та митні надходження. Зокрема за рахунок ПДВ з імпортних товарів. Проте загалом для економіки девальвація має негативні наслідки. Вона призведе до підвищення інфляції, знецінення коштів підприємств та громадян. Це спричинить скорочення інвестицій, подальшу стагнацію української економіки та зубожіння населення.
