За перші два місяці 2024- го вже розпочато 4690 проваджень у зв'язку з самовільним залишенням військової частини. Юристи кажуть: якби всіх, хто йде в “самоволку”, відправляли за грати, то тюрми були б переповнені.
Причини самовільного залишення військової частини різні. Та чи всі, кого недорахувалися на шикуванні, справді замінюють військову форму на тюремну? Ось декілька історій.
Володимирові Іванчуку на початку 2022 року ледве вдалося вирватись з тимчасово окупованої території Донбасу. 24-річний хлопець не став ховатися від служби, як більшість його земляків-переселенців. Записався добровольцем у територіальну оборону, а згодом перевівся у десантно-штурмову бригаду й попросився на передову.
“Майже півтора року постійно перебуваю на нулі і жодного разу не був у відпустці, — каже співрозмовник. — Удома на мене чекає молода дружина, за якою дуже засумував. Але у відпустці мені відмовили. Та й кохану, яка хотіла мене провідати, у зону бойових дій не пустили”.
Солдат написав рапорт на звільнення з військової служби, позаяк має на утриманні трьох малолітніх дітей: двох — від попереднього шлюбу й одну — від теперішнього. Попри законні підстави для звільнення, у задоволенні рапорту йому відмовили. Відтак чоловік самовільно покинув військову частину, щоб провідати дружину. Сподівався за два дні повернутися.
“Але так сталося, що після приїзду додому потрапив у лікарню, пролежав два тижні, і тепер проти мене відкрили кримінальне провадження за ““самоволку”, — продовжує свою розповідь Володимир. — Коли моя адвокатка зв’язалася з юристом військової частини, той сказав, що на передовій катастрофічно не вистачає бійців, тому вище командування наказало нікого не відпускати, навіть якщо на те є законні підстави”. Чи опиниться на лаві підсудних Володимир Іванчук, залежить від слідчих.
40-річний Василь Прощук безперервно захищає Україну з 2014 року. З бюрократією в українській армії стикнувся під час участі в АТО, коли в 2016 році не отримував належних виплат та не міг добитися статусу учасника бойових дій. Ці проблеми вдалося розв’язати лише після залучення юристів. Від початку повномасштабної війни боєць постійно перебуває на передовій — копає окопи, займається евакуацією тяжкопоранених та загиблих.
“Ледь не щодня доводиться вивозити тіла наших загиблих захисників. А скільки відірваних рук та ніг валяється на полях! Нерви не витримують такого психологічного навантаження, — каже боєць. — Ночами не сплю, постійно болить голова. Декілька разів звертався до медика, а він дає лише валеріанку. Написав рапорт командиру на відпустку, щоб хоча на декілька днів відійти від цих жахіть, але той не погодив. Тому й пішов у “самоволку”. Тепер, напевне, будуть судити”.
29-річний боєць Степан Мельник пішов добровольцем на фронт. Дістав поранення під час бойових дій в Ізюмі. Лежав у шпиталі. А коли повернувся у військову частину, на службу не пустили. З’ясувалося, що його прізвище внесли у звіти чомусь не як пораненого бійця, а як такого, що самовільно покинув службу. Командири відсахнулися, мовляв, якщо пішов у “самоволку”, то нам більше не потрібний, нехай тобою займаються правоохоронці.
“Майже рік судився з військовою частиною, сидів удома без жодних засобів для існування. Але таки добився свого. Кримінальне провадження за “самоволку” закрили. Нещодавно мене поновили на службі з виплатою майже пів мільйона гривень компенсації за вимушений прогул”, — каже Степан Мельник.
— За неофіційними даними, тих, хто пішов у “самоволку”, не 16 тисяч, а понад 100 тисяч, — зауважує Роман Лихачов, адвокат громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини. — На зростання кількості випадків самовільного залишення військової частини вплинуло декілька факторів. У 2022 році на фронт в основному пішли добровольці, а вони вдаються до “самоволки” набагато рідше, ніж ті, кого мобілізували примусово. По-друге, люди, котрі перебувають на фронті понад два роки, вже морально та фізично втомилися і це дається взнаки. Також вплинуло зменшення грошового забезпечення військових, які служать у тилу. Плюс зросла інтенсивність бойових дій. Крім того, слід врахувати, що з початку війни чисельність армії зросла майже в чотири рази. Тому й маємо таку картину.
— Чи завжди є виправданим порушення кримінальних справ щодо тих, хто самовільно покинув військову службу?
— “Самоволка” — це не завжди дезертирство. Нерідко боєць залишає військову частину лише на певний час, щоб потім повернутися у стрій, — каже юристка Тетяна Лебєдєва. — Саме тому дуже багато таких кримінальних проваджень закривається ще на етапі досудового слідства. Наприклад, у 2022 році за самовільне залишення військової частини оголосили 24,9% підозр від загальної кількості виявлених фактів “самоволки”. А торік цей показник скоротився до 13,6%.
Ситуація така. Якщо протягом трьох днів бійця, який не повернувся із “самоволки”, не знайдуть, командування передає інформацію до військової служби правопорядку, а також підписує накази про призупинення виплат. Перед повідомленням до ДБР впродовж 30 — 60 днів проводять службове розслідування — перевіряють, чи є ознаки кримінального злочину.
● Р. Лихачов:
— Нещодавно я вів справу військовослужбовця, який помер у шпиталі. Його родина не отримала жодної компенсації, бо, виявляється, у військовій частині вважали, що солдат перебував не на лікуванні від поранення, а в “самоволці”. Навіть відповідне службове розслідування документально оформили. Довелося через суд скасовувати результати того розслідування, збирати інформацію і доводити, що боєць дійсно лікувався. Нерідко буває, що з вини командирів у списки тих, хто самовільно покинув військову частину, вносять бійців, які пропали безвісти, загинули на позиціях або потрапили в полон.
— А яке покарання передбачено за самовільне залишення військової частини?
● Р. Лихачов:
— Якщо раніше за “самоволку” можна було дістати навіть умовний вирок, то з лютого 2023 року, коли внесли зміни до Кримінального кодексу, в таких справах застосовують лише реальний термін ув’язнення. Відповідно до частини 5 статті 407 ККУ, самовільне залишення військової частини чи нез’явлення на службі без поважної причини тривалістю понад три доби загрожує позбавленням волі терміном до 10 років.
Факти самовільного залишення військової частини перебувають на особливому контролі в керівництва ЗСУ і там стежать, щоб за кожним фактом було розпочато кримінальне провадження. Водночас проблема сягла небувалих масштабів. Уже навіть є факти, коли окремі військові частини самовільно залишає відразу 30 — 40 осіб. У такому випадку потрібно діяти не лише силою закону. Варто розбиратися детально, чому солдати масово йдуть у “самоволку”.
● Т. Лебєдєва:
— Великою прогалиною в законодавстві є непропорційність покарання і тяжкості скоєного військового злочину. Чомусь для бійців, виснажених боями, покарання за “самоволку” становить до 10 років ув’язнення, тоді як за ухилення від мобілізації можуть позбавити волі лише від 3 до 5 років, ще й у більшості випадків ухвалюють вирок з умовним терміном покарання. Хіба це справедливо?!