Якщо замовник оголошує тендер на суму понад 50 тисяч гривень, він повинен обгрунтувати потребу для придбання товару чи замовлення послуг без конкурентних торгів. Це передбачає нова постанова Кабміну. То чи можна сподіватися на те, що закупівлі тепер стануть прозорішими й доцільнішими? Про це — у розмові з юридичною радницею Transparency International Ukraine Анною Куц.
— Що змусило уряд змінити правила публічних закупівель?
— Зміни зумовлені насамперед суспільним запитом. Адже є багато проблем із закупівлями у воєнний час. Маю на увазі і недоцільні закупівлі, і випадки, коли важко визначити, хто та як ухвалював рішення укласти прямий договір замість тендеру. Громадськість просила уряд скоригувати законодавство, щоби в системі ProZorro оприлюднювали інформацію про кожен прямий договір на надпорогову суму: чому саме його укладено без тендеру, які були фактичні та правові підстави для цього.
— Тепер, якщо йдеться про закупівлю понад 50 тисяч, доведеться пояснити, чому не було тендеру?
— Поріг 50 тисяч гривень визначено, якщо йдеться про закупівлі для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, ліквідації наслідків бойових дій, пошуку безвісти зниклих і так далі. У решті випадків поріг вищий: 100 тисяч — якщо йдеться про закупівлю товарів або послуг, 200 тисяч гривень — якщо йдеться про послуги з поточного ремонту, 1,5 мільйона — якщо йдеться про замовлення робіт.
У кожному з цих випадків замовник має оприлюднити в системі ProZorro не лише звіт про договір, а й обгрунтування, чому саме закупівля відбулася без тендеру. Таке обгрунтування має погодити керівник або визначена ним особа.
— Чи означає це, що тепер менше буде таких тендерів на будівництво доріг, стадіонів, що в період війни не завжди на часі?
— Ми очікуємо спрощення громадського контролю за законністю надпорогових закупівель, що відбуваються без тендерів. Адже коли бачимо у системі ProZorro прямий договір, нам часто доводиться спрямовувати до замовника запит на публічну інформацію — чому без тендеру? Тепер, коли для всіх прямих договорів оприлюднюватимуть обґрунтування, буде простіше оцінити переконливість підстав їх укладання. Це важливо, адже кожен прямий договір — це ризик, що кошти платників податків використали неефективно, не зекономили, купили за завищеною ціною.
Водночас не очікуємо, що замовники повністю припинять закупівлі “не на часі”. Бо насправді вони не зобов’язані доводити в обгрунтуванні те, що їм справді потрібен цей предмет закупівлі — лише що є підстави купувати без конкурентних торгів. Тобто ми, наприклад, зможемо побачити ретельну аргументацію, чому барабани купили напряму, а не оголосили на них тендер.
До того ж зміни аж ніяк не стосуються тендерних процедур — вони не чинять замовникові перешкод оголошувати тендери на закупівлю тих же барабанів чи серіалів. Вони лише допоможуть правоохоронним органам розслідувати випадки недоцільних закупівель, якщо такі закупівлі відбуватимуться напряму — завдяки погодженому керівником документові стане легше визначати винну особу.
