У Рожищенському ліцеї №1 під час уроку історії у шостому класі дитина чотири рази просилася до вбиральні, але вчителька не відпускала. Хлопчик змушений був справити потребу прямо на уроці, бо більше не міг терпіти. Батьки дитини звернулися до поліції.
“Наразі в ліцеї триває службове розслідування, а ми розглядаємо звернення згідно із законом. Обов’язково проведемо превентивну роботу з дирекцією навчального закладу і з вчителькою”, — запевнила начальниця сектору ювенальної превенції ГУНП у Волинській області Інна Остапович.
Ще один скандал стався на Прикарпатті. Учениця наукового природничо-математичного ліцею імені Івана Пулюя була одягнена у спортивний костюм, а це нібито суперечить дрес-коду навчального закладу. “Мою доньку вигнали і не допустили до навчання за неналежний вигляд. Мені про це не повідомили, дізналася від доньки: вона зателефонувала, плачучи від безвиході та образи”, — зазначила мати дитини в соцмережі. Також жінка написала, що перед початком навчального року класний керівник поінформував батьків, що в ліцеї впроваджують офіційний дрес-код — білий верх і чорний низ. І начебто в розмові з нею заступник директора закладу в ультимативній формі дав зрозуміти: якщо немає грошей на діловий стиль, то не варто пхатись у профільну освіту. То чому в деяких школах грубо порушуються права учнів? Разом з експертами аналізуємо обидві ситуації.
— Які права дитини було порушено, коли вчителька не відпустила її до вбиральні?
— Такі дії можна розглядати як катування, знущання та приниження людської гідності, — вважає Роман Бондаренко, адвокат, юрист ГО “Батьки SOS”. — Зауважу, що це не перший такий інцидент. У 2013 році в Рогатині Івано-Франківської області вчитель не відпустив ученицю в туалет, унаслідок чого вона зазнала “фізичного болю та психологічних страждань”. За скаргою батьків вчителя звільнили. Він намагався поновитися на роботі, але і суд першої інстанції, і апеляційний відмовили йому в цьому.
— На мою думку, вчительку з Волині слід звільнити. Якщо обмежаться доганою, наслідки можуть бути серйозними, адже інші педагоги можуть брати це на “озброєння”, — додає Володимир Онацький, освітній експерт. — Коли педагоги знатимуть, що за таке можуть втратити роботу, то подібні випадки припиняться. Школа не повинна бути в’язницею для учнів, а класна кімната — камерою.
— Чому взагалі таке могло статися?
● В. Онацький:
— Вочевидь, причина в конкретній школі й у тих настановах, які дає директор. Мабуть, на педагогічній раді замість того, щоб акцентувати увагу на ставленні до дітей, наголошували, що вчитель несе відповідальність за дітей під час уроку. Але насправді відповідальність за дітей несе школа, а не безпосередньо вчитель. Вчитель зобов’язаний дозволити дитині піти до вбиральні і він має бути певен у тому, що простір за межами класу безпечний. А це вже завдання директора закладу. Як один з варіантів забезпечення таких умов — встановлення відеокамер, що дисциплінує всіх учасників освітнього процесу. І діти знатимуть, що перебувають під наглядом, і дорослі розумітимуть, що у будь-якій ситуації можна встановити, чия правда.
— Деякі вчителі захищають колегу, кажучи, що діти зловживають походами до туалету.
● Р. Бондаренко:
— Такі випадки поодинокі. Якщо школяреві нецікаво на уроці, то це, скоріше, питання до педагога. А також — до організації пропускного режиму в школі. На поверхах повинні бути чергові, які контролюватимуть, чи справді дитина йде до вбиральні, а не бродить коридорами. Але забороняти дітям відвідувати туалет — це за межами здорового глузду!
— Знаю багато прикладів, коли школярі зловживали “ходінням до туалету”, щоб покурити чи збігати в магазин. Тому в цій ситуації потрібно конкретно розібратися. Могла бути вина вчителя, але також можуть бути й особливості здоров’я дитини, — зауважує Віктор Громовий, заслужений вчитель України.
— Які наслідки цей прикрий інцидент може мати для здоров’я дитини?
— У шостому класі зазнати такого приниження перед однолітками — це суттєва травматизація, — каже дитяча та сімейна психологиня Антоніна Радченко. — Мало хто з дітей-однолітків зможе поспівчувати в такій ситуації, а ось висміяти — легко. І дорослий, який мав би захистити дитину, сам же довів її до цього. Це серйозна травма на все життя. Тут однозначно вина вчителя. Можливо, варто простежити, чи не страждає педагог від емоційного чи професійного вигорання, якщо допустив таке. З іншого боку, ми живемо в складний час, і дітям потрібно нагадувати, щоб вони справляли свої фізіологічні потреби під час перерви, а лише в крайніх випадках — під час уроку. Уявімо ситуацію, коли почалася повітряна тривога: як вчителю зібрати клас та вести дітей в укриття, якщо одна дитина залишилася у вбиральні?
● В. Онацький:
— У соцмережах дорослі пишуть, що або самі колись стикалися з подібними випадками, або це траплялося з їхніми однокласниками, дітьми. Я читав про ситуацію, коли такий інцидент стався багато років тому, і той учень ніколи не приходив на зустрічі випускників. Травма, яку дитина отримала, зберігається на довгі роки.
— А яка практика відвідування вбиралень під час уроків за кордоном?
● В. Громовий:
— Там ніхто ні в кого не просить дозволу — просто виходить. У класах є спеціальний “туалетний символ”. Учні беруть його і тоді можуть піти до вбиральні, але лише по одному.
● Р. Бондаренко:
— А в нас мало того, що потрібно просити дозволу піти до туалету, що вже саме собою є публічним приниженням дитини, то ще й у деяких школах потрібно взяти туалетний папір з класу, бо його крадуть із вбиральні.
— Що робити учневі, коли педагог не відпускає його до вбиральні?
● В. Онацький:
— Безумовно, дитина має встати й піти. Ніхто не має права стримувати її. Деякі вчителі кажуть, що через походи до вбиральні буде важко пояснити навчальний матеріал. Але як можна засвоїти матеріал, якщо дитина думає лише про те, як втриматися?! Батьки у таких випадках повинні звертатися до поліції, освітнього омбудсмена або до Уповноваженого з прав людини. Вони зобов’язані дати оцінку таким діям в освітньому середовищі.
— Прокомент у йте, будь ласка, випадок з формою. Чи мають право учня не допускати до навчального процесу, якщо він одягнений не відповідно до дрес-коду, який встановлений в освітньому закладі?
● Р. Бондаренко:
— У Цивільному кодексі України чітко вказано, що кожна фізична особа має право на індивідуальність, а також на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності. Крім того, в одному з наказів МОН зазначено, що недоцільні вимоги щодо зовнішнього вигляду дитини (зачіски, форми) можна вважати жорстоким поводженням. За це передбачено догану або звільнення. До того ж, коли дитину не допустили до уроків, було порушено її право на освіту.
Усі ці статути про діловий стиль у школі — писанина заради писанини, яка ні до чого не зобов’язує батьків чи дітей. Замість того, щоб покращувати якість освіти та розвиток дітей, ми зосереджуємося на зовнішніх ознаках. Якщо красива форма — значить у навчальному закладі високий рівень освіти. Якщо зроблений ремонт — це хороша школа. Але ж, вочевидь, шкільна форма не показник якості освіти.
● В. Громовий:
— Не погоджуся з колегою. Якщо в закладі є дрес-код, а дитина прийшла у спортивних штанах, то зрозуміло, що її не допустять до занять. Це загальноприйнята світова практика. Один з моїх учнів, який навчався за річною програмою у США, розповів, як його не пустили до школи через зовнішній вигляд. На піджаку хлопця був вишитий орнамент, а дрес-кодом передбачалося, що піджак має бути без будь-яких малюнків чи символів. Тому в цьому випадку я повністю на боці ліцею.
● В. Онацький:
— Дехто вважає, що шкільна форма дисциплінує, налаштовує на навчання. Ні, це неправда. Ділову атмосферу формує не шкільна форма, а інтерес дітей до навчання, який підтримується й розвивається педагогами. Хто взагалі сказав, що атмосфера в навчальному класі має бути діловою? Вона має бути навчальною, а в початковій школі — взагалі ігровою. Який може бути діловий стиль у шестирічної дитини? Часто в нас намагаються видати шкільну форму за ознаку якоїсь елітарності.
Я проти обов’язковості шкільної форми. Вважаю, що ставлення до дитини, ставлення педагогів до учнів не повинно залежати від того, чи прийшла дитина у формі, чи ні. Запроваджена обов’язкова шкільна форма шкодить формуванню естетичних смаків дітей. Нова українська школа має ґрунтуватися на принципах демократії й дитиноцентричності, а ми намагаємося запхати дітей в однострій. Навіщо? Навіть якщо було порушено статут школи, дитину не можна не допустити до занять. Її повинні допустити, а вже далі адміністрація має вирішувати питання з батьками.
● А. Радченко:
— Вимоги щодо одягу повинні бути обговорені ще до початку навчального року. Якщо це було зроблено, але батьки не звернули увагу на нововведення або дозволили дитині одягти те, що вона хоче, це вже конфлікт. Але конфлікт не між дитиною та вчителем, а між шкільною та сімейною системами. Я підтримую те, що діловий одяг налаштовує дитину на серйозне навчання. Водночас наразі суворої вимоги до шкільної форми в Україні немає — кожен клас чи школа обирають варіант, який підходить батькам, враховуючи їхні можливості. Та в будь-якому разі не можна принижувати дитину.