Не секрет, що люди часто шукають різні способи підзаробити. Пройдисвіти це знають і часто цим користуються, розміщуючи вакансії про легкий заробіток. Зокрема, нерідко у соцмережах пропонують продати за 2 — 2,5 тисячі гривень свій банківський рахунок, картку й навіть доступ до онлайн-банкінгу. Навіщо? І чому дехто погоджується на такий ризикований підробіток?
— Тих, хто продає шахраям свої банківські картки та рахунки, порівнюють з мулами — тваринами, які перевозять вантажі. Так само “грошові мули” використовуються для транспортування коштів, отриманих злочинним шляхом (від торгівлі наркотиками, людьми, крадіжок з платіжних карток), — пояснює заступниця директора української асоціації ЄМА Олеся Данильченко. — Мула заохочують до роботи сіном та морквиною, а “грошових мулів” до співпраці — коштами. Людина свідомо за грошову винагороду відкриває у банку рахунок, а його реквізити та платіжні картки передає у користування зловмисникам. Або ж передає доступ до свого раніше відкритого банківського рахунку.
“Мул” може здійснювати перекази на інші рахунки, знімати готівку в банкоматах чи відділеннях банків. Таке різноманіття варіантів можливої співпраці зі зловмисниками обумовлює і різну вартість цих послуг на ринку. Ціни також можуть залежати від того, в якому банку відкритий рахунок і наскільки терміново потрібні гроші. Вартість таких послуг може коливатися від 20 до 100 доларів, а також обчислюватися як відсоток від виконаних операцій.
— Наскільки поширене таке явище в Україні?
— З початку повномасштабної війни кількість виявлених банками “грошових мулів” зросла з 1,8 до 10 тисяч осіб, тобто майже у шість разів. За статистикою, дропами (інша назва “грошових мулів”) в Україні переважно є чоловіки у віці від 16 до 40 років. Здебільшого ті, що мають складне матеріальне становище: безробітні, студенти, представники економічно й соціально вразливих груп населення.
До речі, існує таке явище і в ЄС. Торік у Євросоюзі ідентифікували 10,7 тисячі “грошових мулів”. Проведено понад тисячу арештів та відкрито 4,5 тисячі кримінальних проваджень. У ЄС діяльність правоохоронних органів за цим напрямом координує Європейський центр боротьби з кіберзлочинністю Європолу.
— А чи притягують дроперів до відповідальності в Україні?
— “Грошовий мул” — це фактично перша ланка в шахрайських схемах. Адже, коли зловмисники вкрали гроші, то намагаються їх за будь-яку ціну отримати, вивівши у готівкову форму і не засвітивши при цьому своє ім’я. І хоча в Україні окремої кримінальної відповідальності за передачу рахунків чи карток у треті руки немає, “грошових мулів” притягують до відповідальності в рамках проваджень щодо організованих злочинних груп, частиною яких вони і є (стаття 209 ККУ — “Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом”). До речі, люди часом можуть навіть не здогадуватися про те, що їх використовують шахраї. Аж поки до них не завітають правоохоронці.
— А чим ще ризикують ті, хто вирішує стати “грошовим мулом”?
— Такі люди вважають, що продати за 20 чи 100 доларів відкритий на свої документи рахунок у банку, — це супервигідна оборудка. Але я б назвала таку поведінку недалекоглядною, адже не виключено, що якщо таку особу викриють, то вона потрапить до міжбанківського “чорного списку” й не зможе надалі скористатися банківськими послугами. Їй більше не відкриватимуть рахунки в будь-якій фінансовій установі. Ми всі розуміємо, що такі перспективи не налякають людей старшого віку, яким уже немає чого втрачати. Але молоді, особливо студентам, які нерідко ведуться на такий короткостроковий заробіток, я б точно не радила продавати свою фінансову репутацію та свободу.