Ціни на пальне у Росії вже сягнули максимуму за пів року попри те, що Кремль з березня обмежив його експорт.
— За останній місяць завдано понад десяток ударів по НПЗ та нафтобазах у Росії. Зокрема, атак зазнали п’ять російських НПЗ, а також нафтогазовий термінал у Ленінградській області, нафтобаза в місті Клинці Брянської області та Петербурзький нафтовий термінал, — каже Володимир Омельченко, керівник енергетичних програм Центру Разумкова. — Загалом Україна показала свою спроможність взяти під вогневий контроль об’єкти російської інфраструктури в радіусі близько тисячі кілометрів. —
Загальний збиток нафтопереробної галузі Росії досить серйозний, — додає Дмитро Снєгирьов, співголова Громадської ініціативи “Права справа”. — Кожен восьмий барель нафти не потрапив на переробку і не був відправлений на експорт, врешті-решт, не приніс країні-агресорці валюту для продовження війни. Наприклад, один нафтопереробний завод, Новошахтинський, який є найбільшим підприємством галузі у південній частині РФ, узагалі закрито на ремонт. Його потужність становила 5,6 мільйона тонн нафти на рік, або близько 112 тисяч барелів на день.
Через удар по нафтопереробному заводу в Рязані, що приблизно за 200 кілометрів від Москви, РФ втратила здатність переробляти 17,1 мільйона тонн нафтопродуктів на рік. До речі, Рязанський НПЗ — основний постачальник моторного пального для столичних регіонів.
— Зрозуміло, що такі атаки впливатимуть на російську економіку, але з умовою, що продовжуватимуться з такою самою інтенсивністю, результативністю, послідовністю та системністю, — каже Михайло Гончар, президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”. — Так, на сьогодні переробка нафти у РФ скоротилася на 12%. Але за якийсь час усе вражене відремонтують, і виробництво відновиться. Як швидко, важко сказати, на це можуть піти тижні чи місяці. Зауважу, що ураження окремих технологічних установок не можна вважати ураженням заводу загалом. Є лише два випадки, коли внаслідок атак не функціонував завод. Мова про завод “Роснафти” в Туапсе та компанії “Новатек” в Усть-Лузі Ленінградської області. Це правильний шлях впливу на російську економіку.
Установки на цих нафтопереробних заводах західного виробництва, отож РФ не зможе отримувати їх з Європи чи США — через санкції. Доведеться завозити з Китаю. А для цього потрібен час. Бо йдеться про обладнання, яке не лежить на складах. Його треба виготовити під замовлення.
— Чи може в Росії виникнути дефіцит пального? I коли?
● М. Гончар:
— Так, дефіцит можливий. Ймовірно, десь у квітні-травні. Адже у будь-якій країні, зокрема і в РФ, є певні запаси пального на випадок форс-мажору. Загалом зауважу, що кінцева мета таких ударів — знерухомити російську військову техніку на фронті через брак пального. А для цього маємо працювати над знищенням логістичних ланцюжків. Вони починаються на нафтопереробному заводі, де виготовляють дизель, бензин чи реактивне пальне, а закінчуються на нафтобазах, що здійснюють оптову дистрибуцію пального. ЗСУ їх також вражають.
● В. Омельченко:
— Але варто зазначити, що російська нафтопереробна галузь доволі велика. РФ має 72 нафтопереробні заводи. Агресорка експортує понад 150 мільйонів тонн нафтопродуктів, тоді як виробляє 330 — 350 мільйонів тонн. Частково зупинка заводів може вплинути на ситуацію з пальним усередині країни, адже йде посівна кампанія. Тобто споживання того ж дизелю зростає.
Якщо ж виявиться, що пошкоджені первинні установки переробки нафти, то скоротиться випуск не лише бензину, а й дизельного пального. До речі, за останній місяць експорт російського бензину зменшився на 35%, а дизпального — на 20%. Тобто російський бюджет відчутно недоотримав.
— А як зменшити доходи Росії від продажу нафти?
● В. Омельченко:
— Є декілька опцій. Зокрема, знищення портової інфраструктури, нафтоперекачувальних станцій та газокомпресорних. Це головні артерії, через які йдуть нафта та газ на внутрішній і зовнішній ринки. Якщо зруйнувати з десяток таких об’єктів, то нафтогазовий комплекс РФ опиниться у стані колапсу. А це означатиме зменшення ресурсних можливостей вести війну. Ну й, звісно, мають добре працювати санкції, котрі б не давали РФ діставати прибутки від продажу нафти та газу. А санкції, попри все, працюють. Росія вже змушена свій танкерний флот переводити під прапор Габону. А Індія останніми місяцями зменшила закупівлю нафти з РФ, бо поступово переорієнтовується на Саудівську Аравію.