Ми живемо у вирішальний час світового протистояння демократії і тоталітаризму. Цей факт чітко зафіксував президент США Джо Байден у зверненні до американського народу. “ХАМАС і Путін — це різні типи загроз світові, але їх об’єднує одне: вони хочуть знищити сусідню демократію, зрівняти її із землею, — наголосив господар Білого дому. — Якщо ми відступимо і дозволимо Путіну знищити незалежність України, то потенційні агресори в усьому світі надихнуться і спробують зробити те саме. Ризик конфлікту та хаосу може поширитися на інші частини світу. Саме тому Іран нині підтримує Росію в Україні, так само, як підтримує ХАМАС та інші терористичні угруповання в регіоні”.
Разом з тим американський президент визнав, що світовий порядок, який існував в останні п’ятдесят років, вичерпав себе. “Потрібен новий світовий порядок, — заявив він. — Ми можемо, якщо будемо досить сміливими та впевненими в собі, об’єднати світ так, як ніколи раніше, щоб зміцнити перспективу миру... Ми дійшли до поворотної точки історії. Це означає, що рішення, які ми ухвалимо в наступні чотири чи п’ять років, визначать, якими будуть наступні сорок чи п’ятдесят років”.
Перспективи формування нового світового порядку обговорюємо з головою правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимиром Фесенком, директором Інституту соціально-політичного проектування “Діалог” Андрієм Миселюком та експертом-міжнародником Сергієм Тараном.
— Яким був світовий порядок дотепер?
● В. Фесенко:
— Світовий порядок, створений після Другої світової війни, був закріплений у специфічній структурі — Організації Об’єднаних Націй, де п’ять країн мали особливий статус, право вето і так далі. Після руйнації Радянського Союзу з’явилися перші проблеми з цим світовим порядком. Надто вони проявилися після 2014 року, коли Росія почала замінювати міжнародне право правом сили. Тепер уже й ХАМАС руйнує систему міжнародного права. Світ очікує, хто наступний використовуватиме силу для просування своїх інтересів.
● С. Таран:
— Після Другої світової світ був розколотий на дві частини: на світ радянський і на світ демократичний, або західний. Це був період холодної війни. Потім настав час американської гегемонії, коли Захід фактично почав керувати.
Тепер, і ми це бачимо на прикладі того, як різні країни реагують на війну в Україні, світ змінюється. З’являється поняття глобального Півдня. Ідеться про те, що деякі країни, які раніше були відсталими економічно, тепер зовсім не відсталі, як-от Китай або Індія. Деякі здобули доступ до зброї, якої раніше не мали. Наприклад, та сама Індія або Пакистан, які володіють ядерною зброєю. Деякі мають величезні амбіції і заради їх втілення готові на порушення будьяких норм та зобов’язань, як-от Іран.
● А. Миселюк:
— Світовий порядок після Другої світової війни був заснований на правилах. Завдяки статуту ООН всі держави, зокрема дрібні та слабкі, отримали однакові права. Було сформовано міжнародні юридичні зобов’язання, яких усі мали дотримуватися, як-от повага до суверенітету, непорушення кордонів тощо.
Такий світовий порядок працював тривалий час. Росія ж спершу підважила його 2008 року, коли вторглася до Грузії, а вже серйозно похитнула 2014-го, коли анексувала український Крим. Скрипку першості ж у руйнуванні системи міжнародних відносин грає Китай, який ще понад десять років тому вустами Сі Цзіньпіна проголосив, що кожна країна-цивілізація може мати свій погляд на світовий порядок та захищати його.
Загалом нині сформувався злочинний квартет із таких світових гравців, як Китай, Росія, Іран та Північна Корея, які добивають світовий порядок. РФ тут виконує найбруднішу роботу.
— Чи мав якісь вади світовий порядок, сформований після Другої світової?
● В. Фесенко:
— Так. На превеликий жаль, тоді хай не безпосередньо, але опосередковано склалися сфери впливу — сфера впливу західних країн і сфера впливу тодішнього Радянського Союзу. Путін хоче відновити ці правила. Прагне, щоб Захід погодився на те, що в Росії своя сфера впливу, і не втручався у неї. Йдеться як мінімум про пострадянський простір. Насправді ж Путін претендує навіть на всю Європу. Нагадаю, перед масштабним вторгненням в Україну він вимагав, щоби НАТО відійшло на кордони 1997 року. Принцип розподілу сфер впливу у світі не відповідає інтересам багатьох країн. Від нього треба відмовитись.
— Як вважаєте, що може змінитися тепер? Якою може бути нова система міжнародних відносин?
● А. Миселюк:
— Після того, як Ліга Націй дискредитувала себе, допустивши агресію Гітлера і Другу світову війну, її розформували і створили зовсім новий орган. Так само може бути й тепер: Організацію Об’єднаних Націй можуть розформувати й замість неї створити нові дієві міжнародні структури.
Як казав під час славнозвісної промови у Фултоні Вінстон Черчилль, демократія має бути зі зубами, тобто озброєна. Найпевніше, новостворені міжнародні структури матимуть свій військовий контингент для того, щоб запобігти порушенню правил щодо поваги суверенітету інших країн, як це планували зробити під час створення ООН у 40-х роках.
Крім того, вочевидь, будуть внесені зміни в роботу міжнародних структур, щоб одна держава — чи то ревізіоністська Росія, чи то Китай — не могла заперечувати волю всієї світової спільноти. Бо, як бачимо, нині Китай та Росія це роблять як постійні члени Ради Безпеки ООН за правом вето. Загалом, як на мене, із самого початку будуть чіткіше прописані правила, за якими повинні жити країни, та, можливо, відповідальність за їх порушення.
● В. Фесенко:
— У цьому новому світі точно не буде одного полюса. Ми вже бачимо прагнення Китаю стати альтернативним полюсом. Бачимо прагнення різних країн отримати вагоміше місце в структурі міжнародних відносин і навіть в ООН. Йдеться не тільки про держави глобального Півдня. Більшої ваги, зокрема у структурах ООН, вимагають для себе дуже різні країни з різними політичними системами та культурами, як-от Німеччина, Японія, Туреччина, Бразилія, Індія.
Тобто це буде різноманітніший світ, його можна назвати багатополярним. Але річ насправді не в кількості полюсів. Головне — щоб у новій структурі міжнародних відносин країни, які втручаються у справи інших держав і поводяться агресивно, як-от Росія, Іран, Північна Корея, не мали такого впливу, як нині.
— Чи вдасться Штатам, які готові брати на себе лідерство, побудувати нову систему міжнародних відносин? Що тут може стати їм на заваді?
● В. Фесенко:
— Без США, які є найпотужнішою країною західного світу, які традиційно відповідали за безпекові процеси в різних регіонах світу, побудувати новий світовий порядок неможливо. Але це не тільки завдання Вашингтону. Це колективне завдання західного світу. Разом мають діяти і США, і Євросоюз, і Велика сімка, і країни, які ще не входять до НАТО чи ЄС, але вже відчувають себе частиною демократичного світу.
Новий світовий порядок завжди формувався за підсумками воєн. Так само має бути тепер. Зупинити таких агресорів, як путінська диктатура, як ХАМАС, можна тільки спільними міжнародними зусиллями. Якщо США разом із союзниками діятимуть наполегливіше та рішучіше, то їм вдасться побудувати новий світовий порядок. Якщо діятимуть мляво, неефективно, як це було 2014 року, коли вони не відреагували на захоплення Росією Криму, то не вдасться.
● С. Таран:
— На заваді, передусім, можуть стати країни, які проти світового порядку, які вважають, що краще, коли панує хаос. Це, звісно, Іран та Росія. Ще одна проблема — внутрішні виклики Заходу. Хоч Захід зовні видається єдиним, завжди є країни, які намагаються мати свою позицію, що заважає формуванню єдиної спільної політики. Наприклад, Угорщина — нібито член НАТО і ЄС, а робить дуже дивні заяви. Або Туреччина, яка завжди має свою позицію, хоч також є учасником НАТО.
— Яким бачите місце України в новому світовому порядку?
● А. Миселюк:
— Ми виступили як проактивна сила, бо зупинили російську агресію. Якби Путін швидко підкорив Україну, то пішов би далі. Тому, як на мене, під час розробки міжнародних правил, за якими світ розвиватиметься, у нас буде свій голос. Він не буде вирішальним. Але, поза сумнівом, Україна заслужила на те, щоб її пропозиції були враховані й щоб вона посіла вагоміше місце у світі, ніж перед початком російської агресії, а де-факто Третьої світової війни.
● С. Таран:
— Нам варто трішки змінити позицію і стати не так форпостом Заходу, як його частиною. Найкраща позиція для нас — намагатися будьякою ціною стати повноцінним членом НАТО, щоб не бути на передовій геополітичної битви за оцей новий порядок.
