Сполучені Штати докладуть максимум зусиль, щоб створити Україні вигідні умови для переговорів з Росією вже у 2024 році. Таку заяву зробив перший заступник помічника президента з національної безпеки Джонатан Файнер. Наступного року Збройні сили України розпочнуть новий контрнаступ, спираючись на потужнішу промислову базу США та Європи, наголосив він. “Ми хочемо до кінця 2024 року поставити Україну в таке становище, щоб Росії довелося вирішувати, чи сідати за стіл переговорів на прийнятних для України умовах, чи зіткнутися зі сильнішою Україною”, — повідомив американський високопосадовець.
Водночас координатор Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі визнав, що прагнення України мати більше зброї для реалізації контрнаступу виправдане. “Сполучені Штати планують дати Києву більше систем озброєнь, однак для цього потрібно, щоб Конгрес нарешті ухвалив пакет із додатковим фінансуванням”, — заявив представник адміністрації США.
● Джон Кірбі. Фото en.wikipedia.org/wiki/John_Kirby_(admiral)
За словами Кірбі, президент РФ Володимир Путін розраховує на те, що Сполучені Штати припинять підтримувати Україну, і це буде для нього великим подарунком. “Так, ціна підтримки України нині висока. Та якщо Путін отримає Україну, то опиниться на порозі НАТО. Подумайте про те, скільки піде грошей та крові американців, якщо нам доведеться діяти відповідно до наших зобов’язань за статтею п’ятою”, — наголосив посадовець, маючи на увазі зобов’язання НАТО захищати будь-яку з країн блоку в разі нападу на неї.
Що задумали Сполучені Штати і наскільки реалістичний їхній план? Про це — у розмові з військовими аналітиками Олександром Коваленком, Дмитром Снєгирьовим, Олександром Кочетковим та експертом з міжнародних питань Сергієм Тараном.
— Як вважаєте, чи відважиться Україна на новий контрнаступ у 2024 році?
● О. Коваленко:
— Чи готові ми до звільнення наших територій? Так, готові. Але для цього нам потрібен інструментарій. На жаль, цей інструментарій від міжнародних партнерів не завжди приходив до нас вчасно. І не завжди відповідав тій номенклатурі, на яку ми давали запит. Тобто постійно чогось не вистачало. Це стосується авіації, ракет та багатьох інших видів озброєння. Простіше кажучи, влітку цього року допомоги нам було недостатньо за багатьма параметрами.
Якщо ми матимемо все потрібне, то зможемо звільняти наші території без якихось форс-мажорів. Отже, усе залежить від того, яку допомогу ми матимемо у 2024 році від наших партнерів. Якщо вони хочуть нам перемоги на наших умовах, то повинні враховувати кожну позицію і давати зброю, а не влаштовувати дискусій з цього приводу.
● Д. Снєгирьов:
— Так, для успішного контрнаступу Україні потрібне якісне переозброєння армії. Щоб не повторився сценарій 2023 року, коли наші партнери наполягали на контрнаступі і потім висловлювали своє невдоволення, але не забезпечили при цьому Збройні сили України потрібною зброєю.
Коли західні посадовці виходять на загал і кажуть про те, що ми мали ледь не тілами по мінних полях проривати російську оборону, і не зовсім розуміють, яка глибина цих мінних полів, то це, м’яко кажучи, викликає запитання.
● О. Кочетков:
— Можливість та успіх нового контрнаступу залежать не тільки від надання нам зброї та фінансів, які також потрібні для функціонування Збройних сил України. Вагомим чинником тут також є настрої українського суспільства. На жаль, вони не дуже позитивні.
Країні варто проводити серйознішу мобілізацію, бо фронту потрібні не лише гроші та зброя, а й люди, вмотивовані й готові боронити Україну від ворога. Нині з цим серйозні проблеми. Треба, щоб спочатку наша влада, наприклад, верховний головнокомандувач та головнокомандувач ЗСУ, разом вийшли та роз’яснили суспільству ситуацію і поставили реалістичні плани.
● С. Таран:
— Так, було б непогано, якби в Україні почали оприлюднювати плани на наступний рік. Звісно, не в подробицях — де, грубо кажучи, будемо наступати та як. Варто окреслити загальне бачення ситуації: як має завершитись ця війна, яка наша стратегія перемоги.
Можна безконечно говорити, що ми хочемо повернути кордони 1991 року, і це правильно, але важливо мати ще й подробиці. Ну, наприклад, скільки часу може зайняти деокупація наших територій, яка стратегія отримання ресурсів на довготривалу чи на короткотривалу війну, хто наші союзники і так далі. Якщо ми таких планів не оприлюднюємо, то за нас це робитимуть наші міжнародні партнери. От США вже це роблять. Це їхній головний план, тобто план А. На сьогодні вони так бачать завершення війни. Але цей план може мати відгалуження — план В, план С і так далі.
Фото facebook.com/GeneralStaff.ua
Зауважу, що на Заході поки що не кажуть про прямий контрнаступ України. Вони кажуть, що хочуть створити умови для такого контрнаступу. Це велика різниця.
— У західних медіа пишуть, що США разом з Україною розглядають варіант переходу ЗСУ в наступ або на землі, або за допомогою далеких ударів, щоб вивести Росію з рівноваги. Який сценарій, на ваш погляд, імовірніший?
● О. Коваленко:
— Я думаю, що відбуватимуться комбіновані операції. Якщо ми робитимемо далекі удари на відстані, то порушення логістики впливатиме на систему забезпечення передових підрозділів. Через певний час передові підрозділи РФ не отримуватимуть достатньо матеріально-технічного забезпечення, і це похитне їхні можливості тримати оборону.
Наприклад, якщо буде серйозно пошкоджено Керченський міст — щоб він узагалі не функціонував — то ефект від цього буде масштабний. Тому що через Керченський міст переважно відбувається забезпечення південної групи військ російських окупантів. Це група військ “Дніпро”, група військ “Запоріжжя”, частково група військ “Схід”, а також група військ “Оборона Криму”.
Зауважу: якщо Керченський міст припинить функціонування, повноцінний ефект ми відчуємо не наступного дня, а приблизно через місяць. Саме тоді можемо розпочинати наші наступальні дії. Тому що росіянам не вистачатиме техніки, боєкомплекту, пально-мастильних матеріалів. Вони не зможуть компенсувати втрати, відновлювати боєздатність особового складу й так далі. До слова, наступ у повітрі може стосуватися не тільки тимчасово окупованих територій України, а й деяких локацій у самій Росії.
— Чи може ситуація з наданням нам озброєння змінитися наступного року на краще?
● О. Кочетков:
— Що далі, то більше Захід, зокрема Білий дім, розуміє, що Росія — не така страшна, як намагається себе подати, і що варто серйозніше допомагати Україні. Наступного року ми маємо отримати все, що нам обіцяли. Будуть і ракети, і катери, і бодай якась авіація. Отже, ситуація має докорінно змінитися.
● Д. Снєгирьов:
— Українська сторона оголосила перелік потрібної зброї. Йдеться про високотехнологічне озброєння. А від тих “Леопардів”, які приходять нам або без гусениць, або повністю розкомплектовані, ми змушені відмовлятися. Бо можемо хіба що здати їх на брухт, а не використовувати безпосередньо на лінії бойового зіткнення. І зі зброєю радянських часів, яку нам передають, не здолаємо ворога.
У Росії більше мобілізаційного ресурсу, потужніший військово-промисловий комплекс. Її ми можемо перемогти лише за рахунок технологій! Тут варто брати до уваги ізраїльський досвід — маю на увазі протистояння армії цієї країни арабським країнам, які мають перевагу в людському ресурсі.
За заявами високопосадовців США мають бути конкретні кроки. Якщо ленд-ліз, то з конкретними термінами й конкретними видами високотехнологічних видів озброєння. Потрібні й балістичні ракети ATACMS, і крилаті ракети повітряного та наземного базування, і винищувачі, і бронетехніка. Але коли я чую, що літаки F-16 нам передадуть лише 2025 року, то це ставить під сумнів заяви американської сторони про створення передумов для успішного українського контрнаступу, який мав би стати каталізатором початку так званих мирних перемовин з Росією.
— Яка ймовірність, що Путін до кінця 2024 року буде загнаний у глухий кут і, як прогнозують американці, не матиме іншого виходу, як сідати за стіл перемовин?
● О. Коваленко:
— Я не впевнений, що Росія ітиме на якісь перемовини на умовах України. Вона завжди намагатиметься досягти якоїсь переваги у зоні бойових дій і використовуватиме цю перевагу для того, щоб висувати свої умови. А Україна не погодиться на переговори на умовах Росії. Це константа. Іншого варіанта немає. Тому навряд чи нам варто сподіватися на якісь перемовини. Треба все ще готуватися до війни.
● О. Кочетков:
— Як на мене, 50 на 50, що Україна до кінця наступного року вийде на вигідніші позиції, і Росії доведеться іти на перемовини на прийнятніших для нас умовах.
● Д. Снєгирьов:
— По-перше, західні санкції проти РФ продемонстрували цілковиту неефективність. Бачимо зростання ВВП, а також експортно-імпортних операцій країни-агресорки. По-друге, якщо нам досі не передали потрібного озброєння, то питання, чи передадуть у 2024-му. Я сумніваюся, що США створять для України вигідні умови для переговорів.
Урешті-решт, мені цікаво почути від західних політиків, як вони бачать так звані мирні перемовини. Якщо за рахунок територіальних поступок України, то називайте речі своїми іменами, а не замилюйте очі розмовами про створення можливостей для контрнаступу ЗСУ задля подальших мирних перемовин. Якщо мета — контрнаступ і вихід на кордони 1991 року, то про які тоді переговори йдеться?!
