Повномасштабна війна триває. Точиться жорстока боротьба на фронті, ворог регулярно обстрілює житлові квартали, лікарні, дитячі садочки. Тож гинуть не лише наші захисники, а й цивільні. І часто співучасниками таких злочинів стають самі українці, коригуючи ворожий вогонь.
Так, нещодавно кіберфахівці СБУ затримали двох російських агентів, які коригували повітряну атаку РФ на Київ у ніч на 21 вересня цього року. Напередодні затримані надіслали росіянам координати для удару по місту. Основними цілями ворожої атаки були столичні об’єкти життєзабезпечення, зокрема енергогенерувальні підприємства.
За даними слідства, наводили російські ракети двоє киян, які працювали на головне управління генштабу ЗС РФ. Чоловіки ходили вулицями та приховано фіксували пункти дислокації українських захисників. Також використовували своїх знайомих, в яких випитували “потрібну” інформацію.
У Запоріжжі довічне ув’язнення дістав працівник місцевого оборонного підприємства, який наводив російські ракети на виробничі цехи заводу. Крім того, він скоригував серію повітряних атак агресора на об’єкти енергетичного комплексу області.
У Херсоні місцева мешканка узагалі працювала на депутата держдуми РФ Ігоря Кастюкевича, якого Кремль призначив одним з “кураторів” тимчасово окупованої частини регіону. Коли обласний центр був захоплений, жінка підписалась на одну з соцмереж російського депутата. Після звільнення міста вона дистанційно запропонувала йому свою “допомогу” у коригуванні ворожих ударів по об’єктах Сил оборони України. Для цього обходила вулиці й приховано фіксувала локації базування бойових підрозділів українських захисників. А здобуті відомості пересилала на інтернет-ресурс Кастюкевича як текстову інформацію з прив’язкою до місцевості. Влітку цього року ворожа інформаторка скоригувала російський удар по місту із застосуванням реактивних систем залпового вогню.
За наведення вогню на Яворівський полігон судять 72-річного львів’янина, майора КДБ. Його звинувачують у передачі росіянам мапи полігона з позначенням місць зосередження військових. Внаслідок ракетних обстрілів полігону у березні минулого року загинула 61 людина, 160 — дістали поранення.
Коригувальників виявляють у різних регіонах країни — як у великих містах, так і в невеликих селищах. Чому вони йдуть на співпрацю з ворогом?
— Є декілька категорій коригувальників. Перша — ідейні особи, які є прихильниками “руского міра”, — каже Дмитро Снєгирьов, військовий експерт, співголова ГІ “Права справа”. — Часто це ті, які свого часу підтримували діяльність проросійських політичних партій на території України. Таких багато, адже електорат проросійських партій був досить серйозний. Ідейні люди, на мою думку, найнебезпечніша категорія. Вони не потребують фінансової винагороди, а свою діяльність розцінюють як допомогу російській армії.
Прикладом ідейного коригувальника є львів’янин — ветеран КДБ. Він “законсервований” агент, який до певного часу не привертав уваги російських спецслужб, а коли настав “час Х”, вони звернулися за його послугами. Після війни, у 40 — 50-х роках відбувалася тотальна русифікація Львова. Тут оселилися “савецкіє асвабадітелі”, представники спецслужб.
— На жаль, під час розвалу Радянського Союзу велику кількість агентурних справ було вивезено з України до Москви, — додає Іван Ступак, експерт з безпекових питань, ексспівробітник СБУ. — У ФСБ є необхідні архівні дані, особові справи... Тому на колишніх працівників КДБ дуже легко вийти. Думаю, що росіяни періодично їх продзвонюють і відновлюють зв’язки.
— Часто коригувальниками стають 50 — 60-річні українці. Чому? Вони вважають, що в СРСР було добре жити, а тепер усе погано, — зауважує Олег Лісний, політолог, віцепрезидент Аналітичного центру “Політика”. — Наприклад, коригувальником був учитель — етнічний українець, який все життя прожив в Україні, але був закоханий у “рускій мір”. Він переконаний, що в Україні все неправильно, а в Росії — добре. Так званий педагог передавав дані про військові частини російському ефесбешному агенту. У левовій частині випадків, які я аналізував, коригувальниками виступали власне етнічні українці, які тим чи іншим боком себе бачили в Росії й казали, що “просто там лучше, а в Україні всьо плохо”.
— Мабуть, є й ті, хто зраджує за гроші?
● І. Ступак:
— Так, частина таких осіб справді бачить у цьому фінансову вигоду. Часто — дуже сумнівну. Читав, що хлопчина на Дніпропетровщині взяв за коригування вогню по одному з мостів... 20 гривень. Але була інформація, що коригувальники отримували й по кілька тисяч доларів від ворога за свої “послуги”.
● Д. Снєгирьов:
— Навіть у СБУ на вищих посадових щаблях було достатньо російської агентури. Наприклад, той самий генерал Олег Кулініч (колишній керівник ГУ СБУ у Криму з дислокацією в Херсоні, який передавав російським спецслужбам розвідувальну інформацію. — Авт.). Чи той же Валерій Шайтанов — колишній генерал-майор СБУ. Та навіть представники ЗСУ і правоохоронних органів були викриті українською контррозвідкою у співпраці з російськими спецслужбами. І більшість з них йде на це з грошових мотивів. Адже ці люди розуміють цінність інформації, якою володіють, і намагаються робити на цьому гешефт.
— Хто ще коригує ворожі ракети?
● Д. Снєгирьов:
— Деякі стають коригувальниками заради хайпу, лайків у соцмережах. Наприклад, у Києві затримали блогерок, які викладали в інтернет наслідки ракетних ударів окупантів. Фактично даючи можливість ворогу ідентифікувати місця розташування нашої ППО.
● О. Лісний:
— Є ще категорія так званих ображених. Наприклад, на Рівненщині 29-річний чоловік “здав” ворогові координати військової частини, по якій потім прилетіла російська ракета. А після цього подзвонив своїй дружині й сказав, що зробив це їй на зло. Подружжя якраз розлучалося.
● І. Ступак:
— До речі, часто росіяни шукають коригувальників саме у соцмережах. Наприклад, читають допис одесита, який пише, що в них у місті є “бандеровци”. Пишуть йому, випитують інформацію, пропонують співпрацю.
— Як знешкодити коригувальників в Україні?
● Д. Снєгирьов:
— Слід посилити відповідальність за публічне оприлюднення інформації, яка має чутливий характер і може бути використана спецслужбами противника. Потрібно вдосконалити роботу спецслужб з проведення оперативних заходів щодо виявлення ворожої агентури. Наприклад, я певен, що українські спецслужби мають списки активістів проросійських партій... На жаль, зрадники є всюди, і в розвинених країнах Заходу також. Колаборація — поширене явище.
● І. Ступак:
— Кожному треба бути уважним. Наприклад, ваш сусід раптово почав цікавитися, а де у нас тут ремонтують “Леопарди”. Люди повинні звертати увагу на своє оточення й своєчасно інформувати поліцію та СБУ. У США в аеропортах висить такий слоган: “Якщо ти бачиш щось — кажи щось”. Не можна бути байдужим, мовляв, це мене не стосується, хай працюють правоохоронці, їм за це платять. Якщо побачили когось біля ТЕЦ, ця людина щось видивляється, фотографує, то повідомте про це на гарячу лінію СБУ. До речі, від початку повномасштабної війни СБУ викрила вже понад 2000 зрадників.
