У Стокгольмі завершився Нобелівський тиждень, за результатами якого стали відомі лауреати престижної нагороди, яку ще нерідко називають “науковим “Оскаром”. Премія передбачає виплату 11 мільйонів шведських крон або приблизно 990 тисяч доларів.
13 АРЕШТІВ, 31 РІК В’ЯЗНИЦІ Й 154 УДАРИ БАТОГОМ
Лауреаткою Нобелівської премії миру стала 51-річна іранська активістка, науковиця та правозахисниця Наргес Мохаммаді. Загалом Наргес заарештовували в Ірані 13 разів. Її засудили до 31 року в’язниці та 154-х ударів батогом за кількома вироками.
“Наргес боролася не лише за права жінок в Ірані, а й активно виступала проти смертної кари в своїй країні, допомагала засудженим активістам та їхнім родинам, — розповідає Дарина Мізіна, менеджерка діджитал-комунікацій Amnesty International Ukraine. — Сьогодні Наргес також перебуває у в’язниці, але навіть там вона продовжує боротися за права людей. Нобелівська премія — це величезна перемога. Адже до Наргес і проблем, з якими вона бореться, тепер прикута ще більша увага світу”.
“ВОНИ ДОСЛІДИЛИ БІОЛОГІЮ РНК”
Нобелівку з фізіології та медицини отримали угорсько-американська біохімікиня Каталін Каріко та американський імунолог зі США Дрю Вайсман. Їхнє відкриття зіграло вирішальну роль у розробці ефективних мРНК-вакцин проти COVID-19. Вчені змінили розуміння того, як мРНК взаємодіє з нашою імунною системою.
“Завдяки, зокрема і цьому дослідженню стали можливими РНК-вакцини нового покоління, які під час коронавірусної епідемії вперше в історії людства були затверджені до використання і багато з нас уже випробували їх на собі, — каже Оксана Півень, професорка, докторка біологічних наук, старша наукова співробітниця відділу генетики людини Інституту молекулярної біології та генетики НАН України. — Це один з найяскравіших прикладів того, як дослідження, яке тривало понад 20 років, було досить швидко впроваджено в конкретну розробку й випробуване на практиці.
Цьогорічні нобелівські лауреати показали, що клітина людського організму здатна реагувати на чужорідну введену РНК, зокрема, алергічними реакціями. Вони дослідили біологію РНК, зрозуміли, що існують природні механізми її модифікації. Після модифікації така РНК уже не сприймається нашим організмом як чужорідна, не є токсичною, не викликає побічних, алергічних реакцій. А ще вона є дуже ефективною матрицею для напрацювання потрібного для нас білка, який буде тригером для імунної системи”.
За словами професора Віктора Досенка, патофізіолога, генетика, завідувача відділу Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України, вчені провели це дослідження ще у 2005 році. “Вони знайшли можливість модифікувати одну з “літер”, з яких складається генетична інформація. Нагадаю, молекула РНК складається з чотирьох літер — A, U, G і C (РНК містить чотири азотисті основи, аденін, урацил, гуанін і цитозин). І щоб організм не розпізнавав цю молекулу РНК як чужорідну, вчені знайшли можливість модифікувати одну з літер, а саме U — урацил. І ось через багато років, коли почалася пандемія, одна з нобелівських лауреаток приєдналася до німецької компанії, яка розробляла РНК-вакцини, і застосувала своє дослідження”, — каже Віктор Досенко.
“У 100 ТИСЯЧ РАЗІВ ТОНШІ ЗА ВОЛОСИНУ”
Лауреатами Нобелівської премії з хімії 2023 року стали вчені з США Мунгі Бавенда та Луїс Брюс, а також радянсько-американський науковець Олексій Єкімов. Їм присудили премію за відкриття та синтез квантових точок.
“Квантові точки — це маленькі частинки напівпровідників. Вони настільки маленькі, що у 100 тисяч разів тонші за волосину! — каже Юрій Халавка, завідувач кафедри хімії та експертизи харчової продукції Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. — Ці частинки використовують у системах підсвітки телевізорів. Йдеться про екрани телевізорів на основі технології QLED. Коли світлодіодна звичайна підсвітка модифікується за допомогою фільтра з квантових точок, це дозволяє бачити значно більшу кількість відтінків кольорів. Також квантові точки використовують біохіміки та лікарі для картографування біологічних тканин”.
А от Нобелівську премію з фізики отримали науковці П’єр Агостіні, Ференц Крауш та Енн Л’Юільє, яких нагородили за “експериментальні методи, що генерують аттосекундні імпульси світла для вивчення динаміки електронів у матерії”. До речі, 61-річний Ференц Крауш — вчений угорського походження, вже заявив, що витратить свою премію на допомогу українцям.
ПИСЬМЕННИК, ЯКИЙ НЕ ЛЮБИТЬ... КРАПОК
Новим літературним нобеліатом став норвежець, 64-річний Йон Фоссе “за його новаторські п’єси та прозу, які висловлюють невимовне”. Фоссе почав писати ще підлітком, а у 24 роки видав перший роман “Червоне, чорне”. У його творчому доробку багато прози, поезії, есе, оповідань і понад 40 п’єс.
“Йону Фоссе Нобелівку прогнозували ще з 2013 року. Але тоді йому було лише 54 роки, а це, як відомо, надто мало для такої премії, — каже Богдана Романцова, літературна критикиня. — Фоссе — перший нобеліат, що пише мовою нюношк, якою користується 10 — 15% сучасних норвежців переважно в районі Бергена. Він свідомо використовує її, оскільки вона емансипована і відокремлена від данської.
Фоссе почав писати п’єси досить пізно, коли вже був визнаним поетом і прозаїком. Він не любив театр, тому для норвежців було шоком, коли він взявся за драми. Почав з драми “Хтось збирається прийти”, яку написав за 4 — 5 днів. Хоча Фоссе не пише п’єс від 2009-го, його й сьогодні називають одним із найпопулярніших драматургів Європи”.
Одна з головних тем у його творах — релігія. “Фоссе дуже релігійний і пов’язує це з випадком у дитинстві, коли він ледь не помер, — продовжує співрозмовниця. — Проте католиком став уже в дорослому віці. До речі, Фоссе часто казав, що не завжди розуміє, звідки беруться тексти, мовляв, вони мають якесь позаземне походження. Критики відзначають у його творах повтори фраз, ритмічний повтор і в цьому вбачають близькість до біблійної літургії”. Ще один цікавий факт. У Фоссе є романи, де майже немає крапок, бо він сприймає текст як нескінченний потік, що несе читача”.
