У 2024 році мобілізованим одеситам виплачуватимуть одноразову грошову допомогу в розмірі 20 тисяч гривень. Таке рішення ухвалила міська рада. У бюджеті Одеси на ці потреби передбачили 20 мільйонів гривень.
А Київ планує кожному новобранцеві вже з грудня цього року видавати по 30 тисяч гривень допомоги. За це рішення депутати обіцяють проголосувати на найближчій сесії міськради.
Така практика — не нова. Військовим з Івано-Франківської громади, які беруть чи брали з 24 лютого 2022 року участь у бойових діях, одноразову допомогу стали виплачувати ще з липня цього року. А з 1 січня 2024-го, як запевнив міський голова Руслан Марцінків, допомогу буде збільшено до 50 тисяч гривень.
Матеріальне заохочення мало б спонукати військовозобов’язаних не ухилятися від мобілізації. За словами начальника ТЦК та СП Віктора Нагорнюка, у Бердичівському районі на Житомирщині щодня військовозобов’язаним вручають 15 повісток, але до центру комплектування прибуває лише 10% оповіщених. Тим часом військові кажуть, що нині на фронті інколи більше бракує живої сили, ніж снарядів.
— Такі виплати, звісно, матимуть певний позитивний вплив, — вважає Олексій Гончаренко, народний депутат України. — Але найважливіше тепер — позбутися непрозорої та заплутаної системи мобілізації і демобілізації. Адже деякі військові вже майже два роки перебувають на передовій і не мають змоги демобілізуватися, бо їх банально нема кому замінити. Невизначеність щодо термінів служби негативно впливає на морально-психологічний стан воїнів.
— Якщо платитимуть тим, хто зараз іде служити, то напрошується запитання: коли таку премію дадуть мобілізованим раніше? — слушно зауважує військовий парамедик Михайло Цимбалюк. — А хіба не варті ще більшої винагороди добровольці? Зрештою, ухилянта, готового платити тисячі доларів за виїзд з країни чи липові діагнози, одноразові виплати 20 чи 30 тисяч гривень не зваблять.
Ще один момент. Чи служать, воюють діти наших депутатів і чиновників? Ні, не чув. І це, вважаю, несправедливо. Тому не знаю, що може мотивувати тих, хто байдикує (саме не працює на перемогу) в тилу. За півтора року немає вже приблизно сьомої частини тих, з ким ми стояли на плацу перед висуванням на передову. Нас щораз менше... Безперечно, мобілізацію потрібно активізувати. Але це треба підкріплювати престижем і повагою до військових, постачанням кращої техніки й зброї для армії.
— А яка ваша думка?
— Інколи злість бере, коли бачиш, що фізично здорові чоловіки відпочивають десь у Карпатах чи тусуються у міських нічних клубах. Ще й у соціальних мережах повчають нас, як треба воювати, — каже Іван Дубневич, боєць ЗСУ. — Тому наша влада має зробити все, аби заохотити українців іти в армію. Потрібно більше працювати з ветеранами, посилити патріотичне виховання серед молоді, створити служби психологічної підтримки воїнів та їхніх сімей, особливо родин загиблих. Ще одним стимулом заохочення до служби має стати будівництво житла для захисників.
— Додаткові стимули — це добре. Але головне — дотримання тих соціальних гарантій, які вже встановлені законодавством, — каже Роман Лихачов, правозахисник. — Це стосується грошового забезпечення, розрахунку при звільненні в запас, набуття статусу учасника бойових дій, компенсацій за поранення тощо. Згадайте, у перші місяці війни за мобілізованим зберігався середній заробіток за місцем роботи, та згодом це скасували. Або ж родинам загиблих спочатку виділяли всю суму державної компенсації, а потім чомусь стали ділити на частини.
Чому учасники бойових дій у перервах між зіткненнями з ворогом повинні збирати пакет документів для офіційного набуття статусу УБД, щоб їхні родини мали пільгу на сплату житлово-комунальних послуг? Це має робитися автоматично. А виплати за поранення? Людина в бою зазнала поранення, а компенсацію мусить стягувати через суд. Яка після цього буде мотивація до служби?!
