До суду у Страсбурзі ще 2013 року звернулася журналістка Катерина Аврамчук після того, як апарат Верховної Ради відмовився надати їй прізвища народних обранців, які користуються службовим житлом, а національні суди підтримали таку відмову.
— У 2011 році під час роботи над журналістським матеріалом я намагалась проаналізувати, кому з народних обранців надали службову квартиру і хто з них її справді потребував, — розповідає заявниця Катерина Аврамчук. — Подала інформаційний запит до Апарату Верховної Ради. Звідти мені надали інформацію про кількість та площу службових квартир, наданих народним депутатам, та про середню вартість квадратного метра житла на час їх надання. Але відмовилися оприлюднювати прізвища депутатів, яким дісталося службове житло. Простіше кажучи, у Раді не захотіли “здавати” нардепів, яким виділили квартиру від держави.
— I ви вирішили виборювати справедливість у судах?
● К. Аврамчук:
— Так. Відмова у наданні інформації є порушенням Закону “Про доступ до публічної інформації”. Ним, зокрема, передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном. Також вільним є доступ до копій відповідних документів, умов отримання цих коштів чи майна, прізвищ осіб, які їх отримали. Крім того, у законі “Про статус народного депутата” йдеться, що “розподіл житлових приміщень для народних депутатів провадиться відкрито і гласно”.
У 2012 році я подала позов до Окружного адмінсуду Києва. Але суд став на бік Апарату ВР, аргументуючи своє рішення тим, що інформація про власників житла конфіденційна. Апеляційний суд залишив рішення без змін. У 2013 році я подала заяву до ЄСПЛ.
— Про що йдеться у рішенні Євросуду?
● К. Аврамчук:
— ЄСПЛ визнав, що причини, наведені для виправдання обмеження доступу до інформації про нардепів, були недостатніми. І зазначив, що імена осіб, які отримують публічні кошти, не можуть бути засекречені — Закон “Про доступ до публічної інформації” має діяти. Тобто суд акцентував увагу на прозорому та справедливому використанні публічних коштів.
— Європейський суд з прав людини вирішив, що уряд України порушив право, закріплене у статті 10 Європейської конвенції з прав людини, а саме право вільно отримувати і передавати інформацію, — додає юристка Тетяна Олексіюк, яка супроводжувала справу в ЄСПЛ. — Рішення ЄСПЛ цінні тим, що вказують не тільки урядові, а й національним судам, в якій частині правозастосовча практика не відповідає міжнародним зобов’язанням України та загальним принципам прав людини.
— Чому це рішення важливе для суспільства?
● Т. Олексіюк:
— Доступ до публічної інформації для суспільства означає можливість отримати офіційні дані про те, як держава витрачає гроші платників податків. І якщо, наприклад, Апарат Верховної Ради надає депутатам квартири за рахунок бюджетних коштів, суспільство має про це знати. І знати не просто узагальнені цифри, а конкретну інформацію — хто отримав, скільки та на яку суму.
