“Подібного типу війни тривають десятки років: саме стільки часу потрібно метрополії, щоб зрозуміти, що вона програла”, — заявив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. Тому, за його словами, найімовірніше, цю війну закінчать наступники Путіна через багато років.
Польський дипломат також прогнозує, що перемога Росії стане причиною нових конфліктів на земній кулі та загрозою, зокрема, для безпеки Європи. “Тому краще допомогти Україні перемогти — це буде дешевше, ніж долати більш масштабні конфлікти”, — певен Радослав Сікорський. То чи справді ця війна може тривати ще щонайменше десятиліття?
— Путін не вважає, що, розпочавши повномасштабне вторгнення в Україну, зробив помилку, — каже Вадим Денисенко, доктор історичних наук. — Він її почав не лише для того, щоб захопити Україну. Це тільки частина його плану. Кремль зрозумів, що світ стає двополярним. Є два гегемони — Китай і США, а Росії відводиться роль обмеженого “поліцейського” на пострадянському просторі. Тому Путінові треба було розпочати колоніальну війну не лише для того, щоб мати маріонетковий уряд в Україні, але й для того, щоб здобути владу над усім пострадянським простором і стати третім полюсом світу. Однак це йому наразі не вдається. Тому так, він вестиме війну доти, доки зможе здійснити цей план.
— Російсько-українська війна справді має ознаки колоніальної. РФ вважає себе правонаступницею Радянського Союзу, Російської імперії. І певна, що її території були захоплені, колонізовані, — каже політичний аналітик Олександр Кочетков. — Це екзистенційна війна, після якої залишиться хтось один — або Росія, або Україна. Наприклад, РФ може не зникнути, а почати розпадатися. Тому Кремль використовуватиме усі наявні ресурси, щоб не програти. Бо програш у війні означатиме для Росії її зникнення і з політичної карти світу. Саме тому війна триватиме довго. Путін поставив собі за мету відродити імперію. І він навряд чи відступить від своїх планів та визнає помилку.
— Путін намагається показати світу свій “пітерський пацанячий характер”, що він зможе виграти війну, — вважає Іван Ступак, експерт Українського інституту майбутнього, колишній співробітник СБУ. — Це логічно. У нього дійсно немає іншого вибору. Оскільки Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт диктатора, і він став у цивілізованому світі “нерукоподатним”. Тож що йому залишається далі, як не вести війну? Навіть якщо вона затягнеться на десятиліття.
Але щоб вести війну ще декілька років, РФ потрібна пауза, аби наростити військовий потенціал. Тому й з’являються вкиди про можливі переговори, призупинення бойових дій, що, мовляв, Кремль на це готовий. Але таке “перемир’я” вигідне насамперед Росії.
— А чи може РФ вести тривалу війну? Скажімо, 10 років і більше.
● В. Денисенко:
— На мою думку, економіка РФ не зможе витримати довготривалу війну навіть у п’ять років. На сьогодні макропоказники у Росії стабілізуються винятково за рахунок погіршення життя росіян. Рівень життя минулого року там впав на 10 — 15%. У 2024 році ця тенденція ще більше погіршиться. А от де межа терпіння росіян — не знає ніхто. Цей фактор Путін не може не брати до уваги. Плюс економіка РФ стає все більш залежною від Китаю.
● І. Ступак:
— Ресурсів Росія має чимало. Україна вибрала правильну тактику їх зменшення. Мова йде про удари по об’єктах, котрі приносять РФ чималі доходи. Зокрема, про атаку на завод “Новатек” і газовий термінал поблизу порту Усть-Луга в Ленінградській області. Це джерело бюджетних доходів країни-агресорки, а також наближених до Путіна олігархів. Якщо останні будуть втрачати доходи, то можуть поставити питання про припинення війни. Наразі ж перемагають “яструби війни”. Але вже сьогодні власники підприємств РФ змушені самі шукати засоби для боротьби з українськими дронами, оскільки російська ППО з ними не справляється.
● О. Кочетков:
— На жаль, російське суспільство сьогодні хоче війни. Вона йому подобається. Це сенс життя для чималої кількості росіян і спосіб заробітку.
— Наскільки реально, що війну завершить не Путін, а хтось інший?
● О. Кочетков:
— Саме так і буде. Ця війна поховає Путіна. Як і Росію в її нинішньому вигляді. Але це буде не швидко. Після Путіна треба очікувати появи якогось колективного Путіна, як це було після смерті Сталіна. Це може бути, наприклад, Дмитро Патрушев, син секретаря Радбезу РФ Миколи Патрушева. А далі з’явиться хтось на зразок Микити Хрущова, котрий засудить культ Путіна. Історія повторюється.