70-річний футбольний тренер Мирон Маркевич живе у Львові. Триповерховий жовто-коричневий будинок екснаставника збірної України стоїть на пагорбі в парку “Залізна Вода”. Довкруг території — кам’яна огорожа. Подвір’я господи викладене бруківкою. Газон навколо вкритий пухнастим снігом.
Мирон Богданович виходить до мене в халаті. Каже — щойно бігав парком, прийняв душ і не встиг переодягтися.
“Коли я був маленьким, ми з батьками жили у цьому районі Львова, — розповідає, заходячи зі мною до оселі. — Вже у дорослому віці я мріяв десь тут оселитися. Але довгі літа не мав такої можливості. Аж у 60 років, коли працював тренером у “Металісті”, вдалось заробити солідні гроші й втілити мрію у життя”.
Заходимо до будинку. Дружина, пані Анна, пропонує капці. Підлога тут з підігрівом, та я з ввічливості не відмовляюсь.
ПРО ОСЕЛЮ МИРОНА МАРКЕВИЧА
“Це моє четверте власне житло, — розповідає Мирон Богданович. — Перед ним мав квартиру в Луцьку і два помешкання у Львові”.
Купівлею та облаштуванням дому займалася дружина Мирона Маркевича. Сам тренер тоді жив у Харкові — працював із “Металістом”. Пані Анна найняла дизайнерів, які розробили проект ремонту і наглядали за всіма роботами. Завданням Мирона Богдановича було вчасно все фінансувати. Мав він і свої побажання щодо вигляду житла. Ремонт тривав близько року. У цьому будинку Мирон Богданович проводить більшу частину часу лише останні п’ять років — відколи пішов з посади тренера “Дніпра” (цей клуб він тренував після “Металіста”).
Запрошуючи мене до кухні, пан Маркевич зауважує: взимку родина опалює лише перший поверх, де містяться власне кухня, вітальня, кабінет господаря, санвузол, передпокій. “Інші поверхи не опалюю, — каже, — бо ми там рідко буваємо. А ціни на комунальні послуги — космічно високі!”
Тут Мирон Богданович завжди дивиться футбол.
КУХНЯ, ВІТАЛЬНЯ І ХАТНЯ РОБОТА
Зону кухні й вітальні, які спільно мають близько 50 квадратних метрів, розділяє двосторонній скляний камін. Якщо його запалити, то милуватися вогнем можна з обох боків. Утім запалюють камін, каже Мирон Богданович, нечасто.
У вітальні Маркевичів уже стоїть ялинка — високе штучне дерево прикрасили ще на початку грудня. Кухня в оселі Маркевичів — у білих тонах. Вікна — на цілу стіну. Усі меблі, зокрема стіл та шість стільців довкола нього, — теж білі. Тут Мирон Богданович із дружиною проводять чимало часу вечорами — за розмовами та перекусами. Питаю у тренера, що він робить по господарству.
Кухня Маркевичів.
“Нууу, можу банку консервації відкрити, в магазин по продукти сходити, — сміється у відповідь. — Маємо людину, яка прибирає в будинку. Є садівник, який може також щось полагодити. Я люблю хіба що сніг повідкидати, бо це наче зарядка. А ще сам пильную годівницю для птахів”.
За словами Мирона Богдановича, кухнею відає дружина, бо з нього кулінар “так собі”. “Страви в Анни дуже смачні! — хвалить господар. — Я люблю капусняк, деруни, вареники, але вони додають ваги, тому не зловживаю. Коли з’їм порцію — пробігаю вранці вдвічі більшу дистанцію”.
Двосторонній камін між вітальнею та кухнею.
ГАРДЕРОБ
У тренера — чимало костюмів. “Коли працював, то старався завжди мати гарний вигляд — переважно одягав ділові костюми, інколи — спортивні, тож їх і зібралось немало, — розповідає. — Тепер одягаюсь простіше: джинси, светр. Але люблю, щоб у гардеробі був якісний одяг. Найдорожчий костюм, до слова, купив собі на 60-ліття. Ми тоді були з командою на тренувальних зборах в Об’єднаних Арабських Еміратах. Там я і купив той костюм — за майже дві тисячі доларів. Часто його не одягаю — лише з особливих нагод!”
Має тренер цілу колекцію футболок, які йому дарували. “Їх не ховаю у себе вдома — вивісив у Винниках у родинному ресторані, — каже Маркевич. — Одна з найцінніших — збірної Аргентини з підписом Ліонеля Мессі — він особисто подарував її мені. Також є футболка з автографом Зінедіна Зідана — подарував, коли очолював “Реал”. Є футболка збірної Іспанії, “Металіста”, “Дніпра” — усі з автографами футболістів, які грали у знакових матчах. Це неоціненні речі!”
ХТО ГОСТЮЄ У ЗІРКИ?
Двері оселі Мирона Богдановича завжди відкриті для родини, іноді гостюють тут найближчі друзі. Великих застіль не влаштовують — у таких випадках збираються в ресторані.
“Діти і внуки навідуються по декілька разів на тиждень. Свати приходять, дружинині сестри, — каже він. — Зберемось усією родиною і на Новий рік та Різдво — народження Христа я святкую і 25 грудня, і 7 січня”.
Багато друзів Мирона Маркевича живуть у Харкові та Дніпрі. “Коли приїжджають у справах до Львова, завжди радо приймаю. Влітку переважно сидимо в альтанці, там є зона барбекю. Взимку — або на кухні, або у моєму пабі, я вас потім поведу туди”, — обіцяє господар.
Ялинку Маркевичі при- красили ще на початку грудня.
Питаю, чи не гостювали у Мирона Богдановича олігархи — власники клубів “Дніпро” та “Металіст”, які він тренував. “Ярославський з Коломойським саме тут не були, — усміхається Маркевич. — Хоча Ярославський приїжджав до Львова на весілля мого молодшого сина”.
Часто друзі навідуються до Мирона Маркевича після спільної риболовлі. “Вони теж пов’язані з футболом і, як і я, захоплюються риболовлею. Серед них, наприклад, Роман Толочко (53-річний екс-гравець “Карпат”, нині тренер. — Авт.)”, — ділиться Мирон Маркевич.
До речі, рибу в домі Мирон Маркевич ніколи не готує. Каже, що весь улов з друзями везуть у Винники на родинний стадіон. Там є ресторан, рибу віддають туди. “Якщо щука велика, її фарширують, а якщо менша — роблять рибні котлети”, — каже Мирон Маркевич.
ТРИ УЛЮБЛЕНІ КУТОЧКИ ВДОМА
Мирон Богданович каже, що має в домі три улюблені місця. Перше — кабінет. Господар запрошує мене туди. Кабінет оформлено у класичному стилі. Під стіною — стіл зі зручним обертальним шкіряним кріслом, навпроти — також шкіряний диван. На стінах — державні нагороди, якими тренера відзначено за роки кар’єри. Тут і ордени “За заслуги”, медаль почесного громадянина Харкова. Чимало відзнак від командувачів Збройних сил України. А ще стіни прикрашає портрет Маркевича в обладунках середньовічного лицаря, ікона, весільний портрет Мирона та Анни, родинний герб.
Другий улюблений куточок тренера — бібліотека на другому поверсі. “Захоплююся мистецтвом! У колекції цінних картин не маю, але маю книги про них”, — каже господар. У бібліотеці також чимало пам’ятних для тренера фотографій (зокрема, і з родиною). Усі засклені та в рамках.
Третя улюблена місцина — футбольний паб у підвальному приміщенні оселі. Він оформлений у британському стилі, на стелі — вітраж у формі футбольного м’яча з підсвічуванням. Стіни, меблі і барна стійка — у темно-коричневих тонах. Паб розділено на три зони: у першій — низький круглий столик з двома фотелями. У другій — велика плазма зі зручним масивним шкіряним диваном.
Футбольний вітраж на стелі
домашнього пабу.
У третій — барна стійка з напоями, серед яких й іменні наливки, подаровані Маркевичу.
На стінах пабу — прапори з усіх матчів “Металіста” та “Дніпра” в єврокубках. А також портрети відомих у футболі постатей — екстренера клубу “Манчестер Юнайтед” Алекса Фергюссона, іспанського футболіста Унаї Еммері, екстренера збірної України Андрія Шевченка...
“Це моя зона комфорту і повного релаксу”, — каже Мирон Багданович і виймає зі шафи вінілові платівки “Бітлз”. Поряд — програвач, який за мить відтворює музику легендарної ліверпульської четвірки. Атмосфера тут — рай для кожного футбольного фана!
Стіну пабу прикрашає колекція футбольних вимпелів.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що нас чекає у 2022-му
