Цей колектив, візитівкою якого стали чудернацькі “папахи”, завжди мав ду-у-у-же інтенсивний графік. Можна сказати — жив на валізах, гастролюючи часто й активно. Причому не стільки в Україні, як за кордоном. Особливо — за океаном, де “Даха Браха” встигла здобути чималу популярність...
— Скажіть, за той рік, що триває пандемія, ви уже адаптувалися до нових реалій?
— Ви знаєте, в усьому є свої плюси й мінуси, — розповідає “Експресу” учасник гурту Марко Галаневич. — Раніше ми справді мали дуже насичене життя. Що й казати — концерти були розписані на декілька років наперед! З одного боку, це добре, а з іншого — страждала сім’я. Татко жив у такому конвеєрі, що не мав навіть часу подивитися вгору. (Усміхається).
Тепер же я багато бачусь, спілкуюсь, граюсь із дітьми — і це чудово. Щодо роботи, то ми всі у “Даха Браха” особливо не рефлексуємо, розуміючи: якщо якісь вищі сили сказали “зупиніться, відпочиньте, наберіться сил, подумайте над тим, що ви робили до того й що робитимете далі”, отже — так має бути... За моїми прогнозами, гастрольне життя може оживитись наприкінці літа або ж восени.
— У вас були торік і приємні події: насамперед — здобуття Шевченківської премії. Думаю, фінансова складова, яка її супроводжувала за відсутності концертів, була не зайвою?
— О, так! Певний час журналісти запитували: як ви витратите ті величезні кошти? На жаль, ми їх нікуди особливо не вклали, а дуже гарно всі проїли. (Усміхається). Тож у час карантину вони були дуже помічні... Тим більше, що наша коліжанка — Ніночка — народила первістка. Хлопчика назвали Данилом... Власне, “Даха Браха” і планувала певну паузу, яка просто збіглася із локдауном. Тому ми були до нього готові й не бідкаємося, а віримо в краще. Рано чи пізно концертні майданчики запрацюють, і люди, які скучили за музикою та емоціями, отримають їх сповна. Так, нині існує онлайн-формат, але, на мою думку, він тимчасовий. Це спроба вийти із ситуації, що виникла. Живе спілкування все одно не заміниш! Тому, кажу, сподіваємось, що в другій половині року виступи відновляться.
Сподіваємось, що в другій половині року виступи відновляться.
— Цікаво було дізнатись, що музику “Даха Браха” використав популярний дизайнер Еліа Сааб (у нього одягається пів Голлівуду), представляючи весняно-літню колекцію того року. Для вас це було несподіванкою?
— Така колаборація справді була несподіваною та, безумовно, дуже приємною. Як бачимо, той бекграунд, який ми напрацювали за останні п’ятнадцять років, і той авторитет, що маємо в Європі та світі, тепер працюють на нас. “Даху Браху” ще не забули, знають і використовують нашу музику. З чого ми дуже щасливі... Чи нам заплатили якісь гроші? Звичайно. Правда, не пам’ятаю, скільки саме, бо ми їх також давно витратили. (Усміхається).
— Чи під час карантину у вас випадково не проявились якісь приховані таланти?
— Не знаю, наскільки це талант, але... Я відкрив для себе нове хобі — вирізання та виготовлення з дерева всіляких речей. Стільчиків, тумбочок та різних прикольних саморобок. У мене завжди лежала до цього душа, але не вистачало часу. Тепер я щасливий, що маю можливість майструвати. То — справжня віддушина! Можливо, таке захоплення у мене від дідуся, у якого була своя майстерня, тож запах дерева я пам’ятаю з дитинства. Мені дуже подобається робити щось своїми руками. Інше питання — якість усіх тих речей, але для домашнього вжитку — нормально. (Усміхається).
— Марко, ви виступали у таких екзотичних країнах, як Нова Зеландія, Малайзія, Колумбія, Корея... А де ви ще не були, але дуже хотіли би?
— В Ісландії та Японії. Давно хочемо потрапити у ці країни й були вже запрошення, але постійно щось не складалося. Тож, як тільки випаде нагода, хотіли би полетіти на гастролі туди. А ще — до Африки, яка залишається для нас незвіданим континентом. Щоправда, там у наших шапках може бути жаркувато. (Сміється).
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з актором Василем Бенасом
