Він — єдиний у світі, хто вміє жонглювати чотирнадцятьма кульками. Тому не дивно, що має “Срібного клоуна” фестивалю у Монте-Карло та золоту медаль конкурсу “Цирк завтрашнього дня” (Париж). А ще його
ім’я потрапило до “Книги рекордів Гіннесса”...
— Олександре, чи вдалось комусь побити твоє досягнення?
— Ні, поки що це нікому не під силу. Хоч знаю, що деякі жонглери намагаються. Можу лише побажати їм успіху. (Усміхається). Проте це суперскладно. І фізично, і морально. Нині ж, коли я виступаю на якихось шоу, то кидаю не чотирнадцять, а десять кульок. Що також досить непросто. Тож треба постійно бути у формі.
— I як ти її підтримуєш?
— Колись — наприклад, перед фестивалем у Монте-Карло — я тренувався п’ять годин зранку й дві-три — ввечері. Сьогодні займаюсь уже не так інтенсивно: годину чи взагалі пів. Коли ж щовечора виступаю, то все обмежується розминкою й репетицією перед виходом на сцену. Так ось було нещодавно, коли я працював у Базелі (Швейцарія). Виступати доводилось кожного дня, відповідно, хочеш-не-хочеш будеш у формі. (Усміхається). Тепер ось повернувся додому, до Франції, і тут, чесно кажучи, не до репетицій. Адже в моїй сім’ї — поповнення!
— Вітаю...
— Дякую. Це вже друга дитина, а першій — три роки. Нині в нас марафон: підгузки, недосипання і т. д. (Сміється). Сподіваюсь, з дружиною дамо собі раду. До речі, вона також циркова артистка — повітряна гімнастка. Після пологів не збирається ставити хрест на своїй кар’єрі й планує незабаром повернутися до виступів. Ми навіть плануємо на осінь спільний проект.
— Наскільки загалом ти активно нині гастролюєш?
— Якщо говорити про минулий рік, то через пандемію він був важкий. Виступи то забороняли, то дозволяли. Скажімо, влітку ми трохи попрацювали у Франції, а восени прийшла чергова хвиля, не пам’ятаю, яка за рахунком... Тому я охоче погодився виступати у сусідній Швейцарії, де лояльніше ставляться до цих питань. Проте згодом і в нашій трупі стали хворіти артисти. Тому всіх зобов’язали перед кожним шоу робити тести. І в один із вечорів ковід виявили в коміка. Ми були шоковані, адже він вів усю програму. А до виходу на сцену залишалось пів години! Довелося імпровізувати. Сподіваюсь, глядачі нічого не зауважили.
Якщо говорити про минулий рік, то через пандемію він був важкий.
— Цікаво, де зберігається твій “Срібний клоун”?
— В Україні. Я подарував його своєму викладачеві Юрію Позднякову. (Завкафедри Київської академії естрадного та циркового мистецтв. — Авт.). У нього там уже музей... До слова, тоді, на фестивалі у Монте-Карло, я ні на що не розраховував. Тим більше, що мій номер поставили в програмі одразу після слонів. Уявляєте: виступають три чи чотири велетні, а потім на арену виходжу я з кульками. Масштаби не до порівняння... Ну, якось поталанило. (Усміхається).
— Якщо не секрет, чим тішитимеш глядачів у найближчій перспективі?
— Я починаю працювати з французькою командою, що готує великий проект. У ньому братимуть участь десять жонглерів і чотири музиканти. Це буде поєднання цирку, хореографії та класичної музики. Раніше я завжди виступав соло, тож для мене це буде цікавий челендж. Прем’єра шоу запланована на вересень 2023 року. Репетиції тільки-но почалися (між іншим, за них артистам також платять), а продюсери вже продали театрам декілька вистав!
— Повертаючись до справ сімейних: дружина-француженка часто балує тебе всілякими смаколиками чи ти не гурман?
— О, я ще той гурман. (Усміхається). Насправді в нас немає розподілу обов’язків. Стараємося ділити все 50 на 50. Аби не було такого, що хтось виконує більшу частину хатніх справ. Тому, хто перший прийшов додому, той і готує. Я люблю це робити. Особливо українські страви — наприклад, борщ. Щоправда, це вдається не так часто — у свята. На щодень же я роблю щось із французької кухні. Я вже навчився! (Сміється).
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Данилом Каменським
