Вона була свого часу і міністеркою культури, і народною депутаткою (причому кількох скликань поспіль), але все це — у далекому минулому. Нині Оксана Білозір — насамперед народна артистка України, котра, як завжди, збирає на своїх концертах аншлаги. І не тільки у свята...
— Оксано Володимирівно, якщо покласти на шальки терезів Різдво і Новий рік, що у вашому випадку переважить?
— Зрозуміло, що Різдво. (Усміхається). Новий рік завжди був таким державним та загальним святом, натомість Різдво — домашнім і теплим... На столі з’являлись кутя, вареники з капусткою та з підсмаженою цибулькою, голубці з тертої картоплі... А в кутку стояв дідух. Нині все так само. Єдине — тепер мак терти не треба. Можна купити вже готовий. Було би бажання. (Сміється).
— А бажання вирватись із галасливого Києва до Карпат у вас як часто виникає?
— Ось на свята хочу з’їздити в гори — покататись на лижах у Буковелі. Це неабияк додає мені енергії... Знаєте, коли виїдеш на вершину, станеш на хвилю й подивишся довкола, здається, що ти — маленька пташка, яка може облетіти увесь світ... Карпати справді мають особливу магію!
— Лижі — це чудово, а як ви зазвичай підтримуєте тонус? Може, ходите до залу на фітнес?
— Тренажерний зал — це не для мене. Я з дитинства того не люблю. (Усміхається). Мені вистачає навантажень на сцені. За час сольного концерту (а він може тривати і три, і чотири години) втрачаю зайві кілограми... Зрештою, як і під час підготовки програми. Щоразу — це великі нервові навантаження!
Коли ж усе позаду, даю собі слабинку. (Сміється). Знаєте, я себе не мордую. Розумію, що зміни у фігурі, які відбуваються, вони природні. Не збираюся якимось штучним шляхом (тим більше — зі шкодою для здоров’я) щось там змінювати, аби відповідати певним стандартам.
— I наскільки ви задоволені сьогодні своїм відображенням у дзеркалі?
— Скажу вам чесно: я собі подобаюся. (Усміхається). Хоча, звичайно, бачу і зморшки на обличчі, і різні вікові зміни, що відбуваються. Але це — час, і я його приймаю абсолютно легко та спокійно... А ще — щоранку, коли прокидаюся, дякую за все Богові.
— Перед нашим інтерв’ю дивився на YouTube ваш сольний концерт і звернув увагу на стильні строї, які ви періодично там змінювали. Скажіть, у вас великий концертний гардероб?
— Безумовно. Ще коли я тільки-но починала — сорок років тому, мені завжди казали: “Не можна двічі виходити на сцену в одному й тому ж одязі”. Таке ось правило в артистів... Тому на кожен концерт у мене — різні костюми. В основному їх шиє Оксана Караванська. Ми багато років товаришуємо, вона знає мій стиль та особливості сценічного гардероба. А нещодавно у мене з’явилася ще одна дизайнерка — Рената Мойш.
Ще коли я тільки-но починала — сорок років тому, мені завжди казали: “Не можна двічі виходити на сцену в одному й тому ж одязі”.
— До речі, ви любите шопінг і чи відвідуєте магазини задля покращення настрою?
— Звичайно, я дуже люблю шопінг. Проте для мене велика проблема щось під час тих походів магазинами купити. Я можу все подивитись і навіть приміряти, але майже нічого... не купую. Тільки якщо це справді щось особливе. Проте потім, на наступний день, шкодую. (Усміхається).
— Як би ви речення продовжили: “Ви не повірите, але я...”?
— Навіть не знаю, що вам відповісти. (Після паузи). Ви не повірите, але я не люблю ТікТок, хоча вимушена в ньому бути. (Сміється). Тим усім займається моя піар-менеджерка, яка час від часу наповнює мою сторіночку новими відео... Не женуся за якоюсь особливою популярністю. Тим більше, що той формат мені не дуже до вподоби.
— Оксано Володимирівно, які емоції у вас викликало закладання іменної “зірки” у Києві?
— Усе було дуже гарно... Проте це ж уже друга моя “зірка”. Першу відкрили ще шість років тому. Після того я відмовлялася від подібних пропозицій. А тепер, коли організатори знову до мене звернулися, усе ж погодилася... Хоч мій чоловік, Роман, тепер жартує: “Ну все, Оксано, тебе закатали в асфальт!” (Усміхається).
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чим відомий Йосиф Нелюбович-Тукальський
