Він виступав майже перед усіма українськими президентами. Багато гастролював за кордоном (і не лише в Європі), змушуючи неабияк дивуватись тамтешню публіку. Нині ж поєднує концертну діяльність із викладанням у Київській академії естрадного та циркового мистецтв...
— Раніше січень і грудень в артистів були найактивнішими місяцями, — каже “Експресові” Михайло Жаворонков. — Сьогодні ж через суворий карантин усе відмінено. Чесно кажучи, незвична ситуація, але... Сподіваюсь, незабаром пандемія піде на спад і можна буде знову виступати. Як в Україні, так і за кордоном.
— В яких країнах ви побували у докарантинні часи?
— У Німеччині, Греції, Сирії, Болгарії, Ізраїлі, Польщі, Туреччині... Найкраще, звичайно, працювати у бундесі, адже там усе чітко й чесно. В інших же країнах наших артистів часто кидають на гроші. Кажуть: “Виступайте, хлопці, ми вам потім заплатимо” — й обманюють. Люди іноді навіть не мають за що повернутися додому...
А ось публіка — скрізь чудова. Фокуси люблять усі, тому й сприймають дуже добре. Десь — стриманіше, десь — емоційніше. Наприклад, американці під час виступу охають і ахають, а китайці — взагалі, буває, кричать. (Усміхається). У КНР, до речі, часто запрошують ілюзіоністів із Європи. Мають чимало своїх, але перевагу віддають іноземцям.
— А яким було найнесподіваніше місце, де вам доводилось виступати?
— Ой, де тільки я не виступав! Наприклад, у казино, аквапарку й дельфінарії. Іншого разу — у трамваї, в якому батьки замовили спеціальне шоу для хлопчика-іменинника. Було цікаво. Як і вдома у Віктора Ющенка. До слова, я виступав перед усіма українськими президентами, крім Януковича. А із Зеленським брав участь в одній концертній програмі...
Я виступав перед усіма українськими президентами, крім Януковича. А із Зеленським брав участь в одній концертній програмі.
Та найнесподіванішим місцем була сауна. Ні, я показував фокуси не в парилці, а у залі, де накрили стіл для гостей. Це були дев’яності роки і якісь “братки” вирішили влаштувати собі розвагу. Найбільшим сюрпризом було те, що дівчата, які складали товариство тим чоловікам, сиділи зовсім голі. “Ти не соромся, все нормально, працюй”, — відповіли на моє здивування замовники. (Сміється).
— Дивлячись на те, як ви майстерно показуєте фокуси з картами, напрошується питання: у вас ніколи не виникало спокуси зіграти на гроші? З тими ж “братками”...
— Ніколи. Хоча певні пропозиції були. Я ж розумію, що там панують свої закони, й доволі суворі. Тому шулери живуть, як мовиться, красиво, але недовго. (Сміється). Зрештою, те, чим ми займаємось у нашій професії, це не обман, а все-таки мистецтво... Щоправда, декого з моїх колег запрошували на підпільні карткові турніри. Однак не для того, щоб зіграти, а для того, щоб спостерігати за учасниками — чи, бува, ті не шахрують.
— Ви не один рік викладаєте в Академії естрадного та циркового мистецтв. Охочих стати фокусниками нині багато?
— Достатньо. У мене, скажімо, навчаються чотирнадцять студентів. Більшість — хлопці, але є й дівчина. Звичайно, ми не беремо всіх охочих, а лише тих, хто має відповідні здібності. Тобто пройшов сито творчого конкурсу. Дехто вступає навіть на платне відділення, тільки щоб здійснити свою мрію. Ми ж — єдиний виш в Україні, який випускає ілюзіоністів!
— Знаю, що ваш син теж обрав цей оригінальний фах. Ви його підштовхували до того чи він вирішив сам?
— Його з дитинства цікавили фокуси. Хоча, звичайно, не всі діти артистів ідуть стежкою батьків, адже бачать, наскільки це важка праця. Проте Марк серйозно захопився фокусами й вирішив обрати нашу професію. Я ж тому тільки радий! До карантину син багато гастролював. Не тільки в Україні, але й за кордоном. Певний час виступав у Франції, а тепер ось мав їхати до Південної Кореї, але... У будь-якому разі знаю, що він голодним не залишиться й завжди зможе заробити.
— Михайле Борисовичу, а як ви ставитесь до тих колег-“зрадників”, які на YouTube розкривають профеcійні секрети?
— Погано. Цього не можна робити! Ні, ви можете оприлюднювати секрети трюків, але ті, які придумали самі. Тоді — будь ласка. На жаль, блогери заради переглядів і лайків готові на все. Серед професіоналів таке не вітається... Втім, таємниця того чи іншого фокуса — це завжди пів справи. Деякі номери мають не один, а два, три чи більше секретів. Багато важить і майстерність артиста. Тож я переконаний, що наша професія не зникне, й глядачам завжди буде цікаво дивитись, як їх обводять довкола пальця. (Усміхається).
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Іриною Федишин
