Він давно підкорив серця жіночої аудиторії своїми ліричними піснями. “Тону”, “Без неї ніяк”, “Зорі запалали”... Остання зібрала на YouTube понад 17 мільйонів переглядів! Навіть нині “Без обмежень” активно концертує містами та містечками України.
— Сергію, у неділю — день святого Валентина. У вашій сім’ї підтримується ця традиція?
— Звісно, я вітаю дружину, а вона — мене. Проте без фанатизму. (Усміхається). Це свято стало модним років 10 — 15 тому. Ну, стало, то й стало. Не маю до нього ніяких претензій, але й шаленого захоплення — також. Розумію, коли йдеться про уродини чи дату весілля, це — наша особиста історія і вона викликає певні емоції. Натомість день святого Валентина — просто світова традиція, до якої ставлюсь спокійно, не приділяючи великої уваги.
— А яке у вас було ставлення до проекту “Танці з зірками”, в якому ви брали участь?
— Спочатку, коли мене тільки запросили й почались перемовини, я був категорично проти... І навіть для мене самого було дивиною, що потім так розтанцювався. (Усміхається). Якщо чесно, не думав, що зможу пройти далі четвертого, ну максимум п’ятого ефіру, і дістатися одинадцятого. Тим більше, що мав надзвичайний страх перед паркетом.
Одна справа, коли я виходжу на сцену як соліст гурту “Без обмежень”, інша — як учасник такого проекту. Ти опиняєшся поза зоною комфорту, бо в залі, як і біля телеекранів, сидять не твої прихильники. Ще й треба не співати, а танцювати. Тобто робити здебільшого не властиві для себе речі. Це справді було досить важко, а з іншого боку — шалений адреналін...
Знаєте, яке моє головне відкриття на тому шоу? Як виявилося, у мої роки (маю не багато, але й не мало — тридцять вісім) можна навчитися чогось абсолютно нового та реалізувати себе. Тому я був дуже щасливий і надзвичайно вдячний усім, хто вмовив мене таки взяти участь у “Танцях з зірками”.
— До речі, за той час на скільки ви схудли?
— На сім кілограмів. І щоб не втратити форму, буквально через тиждень після закінчення проекту пішов до фітнес-залу. Тренуюся тепер майже щодня: кардіо (не дуже його полюбляю, але тренер наполягає), залізо й т. д. Силові вправи виконую із задоволенням. Навіть роблю більше, ніж потрібно. І продовжуватиму в тому ж дусі!
— Нині модно не тільки вести здоровий спосіб життя, але й робити тату. Маєте якісь малюнки на тілі чи вас цей тренд не зачепив?
— Трошки зачепив. Мені також подобаються татуювання. Маю їх уже чотири. Планую зробити ще, але наразі не придумав, що саме набити. Нині ж моє найоригінальніше тату — гуцул, який тримає ягнятко. Це малюнок із афіші легендарного фільму “Тіні забутих предків”. Мені захотілось його зробити, бо моя рідна стихія — Карпати, і мені це близьке.
Моє найоригінальніше тату — гуцул, який тримає ягнятко. Це малюнок із афіші легендарного фільму “Тіні забутих предків”.
— Коли я телефонував перший раз, ви просили набрати вас трохи пізніше, бо вкладаєте дитину. Вашому синові немає і трьох рочків. Лук’ян у кого вдався характером: у маму, тата чи це — мікс?
— Ну, природно, що він — мікс. Трошки має і від мами, і від тата. Скажімо, такий же впертий, як я. Наполягає на своєму до останнього. (Усміхається). У той же час це ніжна дитина: любить обійми та поцілунки. Взагалі ж росте дуже жвавим та непосидючим хлопцем.
— А ваша донька — Настя — у свої майже дванадцять, які проявляє зацікавлення?
— Вона любить дивитися “МайстерШеф”. Орієнтується у ступенях просмажування м’яса, розуміє, як готується тартар та як треба розробляти рибу. Не тільки теоретично, але й на практиці. Вміє варити, пекти і т. д. Разом із тим донька досить непогано грає на акустичній гітарі та пише цікаві пісні. Їй це також подобається... Наразі домовилися, що після школи вона вчитиметься кулінарії. Хоча й припускаю, що через якийсь рік або навіть через пів року уподобання зміняться. (Усміхається).
— Вертаючись до початку нашої розмови: якщо ви робите подарунки своїй дружині з якоїсь нагоди, це щось суто символічне чи можете здивувати й чимось коштовним?
— Іноді можу. Жінки люблять прикраси, тому інколи це буває. Але я дуже практична людина й волію дарувати такі ж речі. Наприклад, годинник, телефон або, в крайньому разі, парфуми. Ну, о’кей — ще взуття. Проте з подарунками треба бути обережним, щоб не наразити себе на небезпеку... Іноді не зайве спочатку спитати поради. (Сміється).
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з кліпмейкером Віктором Скуратовським
