Моя співрозмовниця — жінка-феєрверк. Що на екрані, що на сцені, що у житті. І пожартувати вміє, і “пофілософствувати”, і зарядити оптимізмом. Останнього нині хочеться чи не найбільше. Особливо напередодні Нового року...
— Ольго В’ячеславівно, за скільки часу до настання свята ви прикрашаєте ялинку?
— Іноді бувало так, що й за декілька годин до Нового року. (Сміється). Не пам’ятаю, щоб ми з чоловіком заздалегідь — за тиждень чи хоча б напередодні — наряджали ялинку. Такого ще не було ніколи. Адже у нас шалений ритм: як не гастролі (я граю в антрепризі), так якісь зйомки. Навіть попри карантин...
Окрім основної ялинки — штучної (від натуральної ми давно уже відмовились), прикрашаю також маленьку — із гілочок (купую її, насамперед, задля аромату). За традицією вішаю на деревце улюблені іграшки, які ретельно бережу з дитинства. Виходить таке собі ретро... Це дуже зворушливо, повірте.
До речі, страшенно радію, що цьогоріч у Карпатах вирішили не рубати лісову красуню, як це зазвичай робили, щоб поставити її на Софійській площі у Києві. Ще й хизувалися тим, а я, як і багато хто, плакала від розпачу. І от нарешті здоровий глузд узяв гору: в столиці — штучна ялинка!
— Цієї зими ви випадково не збираєтеся у Карпати?
— Уже восьмий рік поспіль я приїжджаю в Яремче, де на Різдво проходить фестиваль. Збирається чудова компанія: Тоня Матвієнко, Людочка Барбір, Руслан Сенічкін, Наталка Бучинська, Арсен Мірзоян... Ми буквально пірнаємо у красу Карпат, отримуючи шалену дозу насолоди й адреналіну. Не тільки готуємо святкові страви (всі кажуть, що в мене фантастична кутя!), але й катаємося на лижах.
— I скільки років, якщо не секрет, ви стоїте на лижах?
— Десь із двадцять. Мій же чоловік — Віталик Борисюк — затятий лижник. Він — чемпіон серед ветеранів, їздить на різні турніри (змагається навіть із професіоналами), має дуже багато нагород. І золото привозив, і срібло. У нас удома купа медалей та ціла виставка кубків. Ми й донечок своїх змалечку поставили на лижі...
До слова, люблю після того, як добре поїздиш у горах, прийти з морозу в готель і випити доброго глінтвейну. Заходить класно. (Усміхається). Дехто, правда, поєднує дегустацію з катанням, але це ризиковано. Втрачається координація, і люди збивають один одного чи в’їжджають у дерева. Тому не раджу перед тим, як стати на лижі, вживати глінтвейн. Інша річ — потім.
Люблю після того, як добре поїздиш у горах, прийти з морозу в готель і випити доброго глінтвейну. Заходить класно.
— Ваш чоловік кладе під ялинку якісь подарунки чи ви уже не бавитеся у ці “ігри”?
— Так, кладе. І це не тільки банальні парфуми чи щось на зразок того. Він любить мене здивувати. Я знаходила під ялинкою і листи із зізнанням у коханні (усміхається), і запрошення на вікенд. Віталик знає, що я не байдужа до романтики, тому завжди готує щось особливе. За ті двадцять два роки, що ми разом, чого тільки не було... Іноді ж найкращий подарунок — його серенада (сміється) або закоханий погляд. Це — найголовніше!
— Як ви думаєте, рік Бика буде більш поблажливим до нас, ніж його попередник?
— Ой, Рік Пацюка всіх нас, звісно, приголомшив і шокував. Сподіваюся, що Бик не такий. Хоча це теж сувора тварина. Не Кінь і тим більше — не Котик. (Сміється). І все ж маю надію, що 2021-й буде спокійним та стабільним.
Основне — щоб людству вдалося побороти коронавірус! Нині над тим працюють науковці всього світу. Оскільки свого часу вдалося “пришпорити” іспанку та холеру (як відомо, від них було значно більше жертв), думаю, і з ковідом медики дадуть раду.
— Тобто ви оптимістка, Ольго В’ячеславівно?
— Ну а як інакше? Та й рано чи пізно виробиться загальний імунітет... До речі, вся наша родина восени також перехворіла. На щастя, це була легка форма. Тож тепер, як показали тести, маємо антитіла й сподіваємося, що їх вистачить надовго...
Дай Боже, щоб та пандемія нарешті минула й ми повернулися до нормального життя. Усім цього бажаю. А ще — витримки, терпіння й оптимізму!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з лідером гурту Kozak System
