Її творчому довголіттю могли би позаздрити чимало молодших колег. Народна артистка України Оксана Білозір на сцені — вже понад сорок років! І може похвалитись великою кількістю шлягерів: від “Пшеничного перевесла” та “Ніби вчора” до “Україночки”...
— Оксано Володимирівно, якби не пандемія, куди б ви хотіли поїхати чи полетіти?
— Я дуже люблю Європу. Улітку їжджу в Хорватію, а взимку — до Австрії, Швейцарії, Італії. Обожнюю гори! Раніше ми завжди там зустрічали Новий рік. Це така радість: дістанешся підйомником на якусь найвищу вершину, насолоджуєшся тією дивовижною красою, а поім спускаєшся вниз на лижах. До речі, я стала на них уже в дорослому віці... Мої “місця сили” — це природа!
— А як ви загалом використовували той час, що з’явився торік через карантин?
— Чесно вам скажу: під час пандемії я відпочила. Раніше, знаєте, як у мене було — зранку встаєш й одразу дивишся у нотатник: що сьогодні заплановано? І так — щодня, причому — не один рік. А тут я могла просто побути вдома та скерувати свою енергію в інше русло. Наприклад, на самовдосконалення і подальший розвиток: читала в інтернеті різні науково-популярні дослідження...
Потім — знову стала грати на роялі. Я ж піаністка, точніше була колись нею. (Усміхається). Тож грала собі в задоволення. Могла приділити час і цій справі. А ще — напрацьовувала нову музику, знімала відеокліпи, шукала креативні ідеї, назбирувала цікавий матеріал. Для творчих людей момент паузи в роботі — це насправді буває дуже корисно.
— Ви завжди маєте чудовий вигляд. Принаймні, якщо судити за фото, які викладаєте у соцмережах. Якщо не секрет, як форму підтримуєте?
— Насправді — не завжди. (Сміється). Звичайно, важлива така річ, як здоровий спосіб життя, зокрема, дієта, але визначальне тут інше — позитивне налаштування. Як і кожній людині, мені живеться непросто, але я прокидаюсь зранку та “вмикаю” таку рису, як оптимізм. Коли ти випромінюєш радість і щастя, тоді й вигляд маєш інший...
Як і кожній людині, мені живеться непросто, але я прокидаюсь зранку та “вмикаю” таку рису, як оптимізм.
Мені подобається бути красивою, але не для когось, а для самої себе. Якщо ж від того приємно ще комусь із тих людей, які мене оточують, чудово. Це все дуже радує та мотивує. Хочеться й далі працювати над собою та вдосконалюватися. Тому кажу: головне — налаштуватись на позитив. Тоді ваше обличчя світитиметься й ви будете окрилені.
— А як даєте собі раду з такою поширеною вадою, як лінь?
— Я дуже добре знаю, що таке лінь і який вона має пагубний вплив на особистість. Свого часу мала чимало втрат: часу, можливостей, друзів. Ой, лінь може до багато чого призвести. Особливо, якщо не вирішувати різні проблеми. Вони ж нікуди не зникають, а тільки накопичуються... Це велика праця над собою — побороти лінь. І я дуже щаслива, коли, в основному, вдається її подолати. Головне — зміцнювати силу волі.
— Тобто лежання на дивані й лайкання у фейсбуці чи інстаграмі — це не найкращий варіант? Як дехто собі думає...
— Абсолютно. Хай Бог милує! До слова, я недавно спілкувалася з одним знайомим, сім’я якого живе в Монако. І він мені каже: “Так хотілось би запросити вас до себе!” На що відповідаю йому: “Я була в Монако, й не раз. Це — велике село, і там насправді немає що робити”. (Усміхається). Він же говорить: “Так, там немає що робити. Там треба просто жити”.
Тоді я запитую: “А що у вашому розумінні означає просто жити?” “Ну, ходити на пляж, у ресторани, на шопінг і т. д.” — “Добре, сходили раз, два, три, сто разів, а далі що?” Він на мене дивиться так здивовано. (Усміхається). Я ж кажу: “Якщо для когось життя полягає у тому, щоб паразитувати на ньому, то треба дійсно їхати в Монако”. А для мене жити означає діяти, творити, розвиватися і весь час шукати щось нове!
— Оксано Володимирівно, скажіть, скільки років ви у шлюбі з нинішнім чоловіком? I хто кого за цей час більше змінив?
— Понад тридцять. Так, це вам не один день... Знаєте, кожен із нас приходить у цей світ, щоб бути щасливим. І ким би ми себе не називали — дружиною, братом, сватом чи найближчою ріднею — треба дати іншій людині можливість створити територію своєї свободи, насамперед — задля самореалізації. Це мій принцип у житті, можливо, іноді я від нього потерпала, але вважаю його правильним.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з кліпмейкером Віктором Скуратовським
