Минулого тижня народній артистці України, яку глядачі полюбили за десятки ролей у театрі й кіно, виповнилося 65 років. Вона й нині репетирує нові ролі, записує пісні (незабаром вийде цілий альбом) та гасає на своєму “Фольксвагені” Києвом. І, попри ситуацію у країні, випромінює оптимізм...
— Наталіє В’ячеславівно, знаю, що у вашому театрі багато хто перехворів на ковід. А вас Бог милував?
— У нас справді перехворіли всі до одного. Ті, хто не занедужав восени, злягли тепер. Я також не стала винятком. Ой, як згадаю ті черги в поліклініці! У мене ще було запалення легень, щоправда, типове, таке, яке вже траплялося колись. Я навіть не була певна, що це ковід... На щастя, за пів місяця одужала, і ми могли далі репетирувати нову виставу — “Пер Гюнт” Ібсена. Обов’язково — в масках!
Парадокс: карантин нам навіть посприяв. Якщо раніше через те, що весь час йшли вистави, було непросто пробитися на сцену, то тепер можна було репетирувати, скільки завгодно. Що ми й робили з ранку до вечора. З невеличкою перервою на обід. Люди призвичаїлися й приносили з собою попити та поїсти...
Під час цих прогонів можна було й світло виставити, і музику відкоригувати, а головне — попрацювати над персонажами.
— В одному з інтерв’ю вашого чоловіка — Анатолія Хостікоєва — прочитав таку фразу: “Наташа може зіграти все”. Згодні з цим “діагнозом”?
— (Сміється). Це — фаховий висновок, хоча й не без іронії... Мається на увазі, що мою кандидатуру можна розглядати на ролі в різних жанрах. Якщо ж говорити, що мені самій більше подобається, то це не трагедія, а радше комедія. Причому слід додати, що її грати важче. Йдеться про дуже тонку матерію. Можливо, на естраді чи в якомусь шоу допустима надмірна яскравість та певна грубість, але в театрі все має бути виважено. Хоча останнє залежить від почуття міри актора, адже публіка не завжди буває розбірлива.
— До речі, про гумор. Ваш син зіграв одну з головних ролей у “Скаженому весіллі — 3”. Як тато й мама сприйняли його появу в популярній комедії?
— Те, що В’ячеславчик сьогодні зайнятий і з’являється у різних кінопроектах, для нас, батьків, як бальзам на душу. Це справді велика удача, коли щастить кудись потрапити. Знаєте, що більше актор знімається у молоді роки, то більше загартовується в професії. Дай Боже, щоб так було й надалі! Син дуже радів, коли отримав роль у “Скаженому весіллі”. Тим паче, що він за натурою — жартівник. Тож потрапив у свою стихію. До слова, він і нам не дає сумувати. Весь час сипе дотепами. Що по телефону, що вживу. Таким чином відволікає від житейських проблем. За що ми йому безмежно вдячні.
В’ячеславчик сьогодні зайнятий і з’являється у різних кінопроектах, для нас, батьків, як бальзам на душу.
— А як ви ставитеся до соцмереж, які активно освоюють ваші колеги? Не хотіли би відкрити свою сторінку в фейсбуці чи інстаграмі?
— Мені давно радять це зробити, але наразі треба зрозуміти, що це має бути. Тобто, чим я можу зацікавити фейсбучних друзів? Та й потім ту сторінку слід постійно наповнювати. Бачу, що більшість людей (принаймні творчих) використовують соцмережі просто для самореклами... Мені ж цікаві ті люди, які виставляють більш змістовні пости. Аби можна було щось почерпнути із них — або нове, або маловідоме. Наприклад, якісь призабуті факти нашої історії. Для мене це важливо.
— Наталіє В’ячеславівно, у вас тиждень тому був ювілей. Для багатьох наших жінок кожен зайвий рік — це трагедія. А ви ставитеся до віку по-філософськи?
— Абсолютно! Я тішуся, що цієї весни життя поставило мені п’ятірку. (Усміхається). Насамперед рада, що маю нині багато роботи. Знаєте, не раз читала в інтерв’ю наших актрис, яким плюс десять чи плюс двадцять років, що сенс їхнього життя нині — зайнятість у театрі чи кіно. Мовляв, у цьому й полягає щастя.
Так само і в мене.
А в тому, що роки біжать, не вбачаю ніякої трагедії. Для мене вона полягає в іншому: чи не щодня ми втрачаємо на фронті наших воїнів. Молодих і зрілих. Найкращих. Оце — справжня трагедія! Щоразу, прочитавши про таке в новинах, я на мить заклякаю. Ніби відходить хтось зі своїх. А це так і є... Рятує ж від того лише мистецтво!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про священника, який понад рік веде відеоблог і надихає людей жити по-християнськи
