Тоня Матвієнко й Арсен Мірзоян — одна з найкрасивіших пар українського шоу-бізнесу. Тож не дивно, що вони часто стають героями світської хроніки. Тим більше — напередодні свят...
— Арсене, якого числа зазвичай у вашій із Тонею оселі з’являється новорічна ялинка? Вона — натуральна чи штучна? I яка потім тривалість її “життя”?
— Прогнозів не даю, але 31 грудня точно з’явиться. (Усміхається). Раніше ми ставили навіть не штучну, а декоративну ялинку. Це були різні споруди, які нагадують ялинку, але тепер Ніна просить справжню. Стояти вона може довго — до весни. (Сміється).
— Як часто вам доводилось виконувати роль Святого Миколая чи Діда Мороза? На сцені або в родинному колі...
— Миколай — то обов’язок! Діти мають вірити в дива... Ну а Новий рік і без Діда Мороза повинен бути з подарунками. До речі, одного разу я побував у його ролі. Це було ще в інституті. Мені треба було отримати “залік”. Тож я взяв костюм у студентському клубі, поскладав у мішок шоколадки, каву, цукерки, коньяк і увірвався на кафедру з подарунками. Мене впізнали лише тоді, коли дістав залікову. (Усміхається).
— Скажіть, наскільки змінився Арсен Мірзоян — як артист і просто людина — за десять років у шоу-бізнесі? I наскільки змінився сам шоу-бізнес в Україні?
— Кажучи простими словами: попустило. (Усміхається). Боротьба за якісний український контент стала просто роботою. Хтось каже, що контенту не вистачає, але насправді — не вистачає потреби... Нині шоу-біз усе більше нагадує сільське весілля. Тільки тепер тьолки чилять, бабки на лавках їх хейтять, а пацани з цього всього рофлять. А так село-селом. І як прогнозував Йося Бродський, інфляція поезії у розквіті — будь-яке г... но в риму — тепер поезія.
Нині шоу-біз усе більше нагадує сільське весілля.
— Сьогодні вам — 43 роки. Етап, коли чоловіки переймаються кризою середнього віку. Вона вже гостювала у вашій хаті чи наразі оминула?
— Мене нормально трухануло. Я міг зникнути на два-три дні... Без телефону... Міг вийти на будь-якій залізничній станції... Відміняв ефіри, інтерв’ю... Світ перестав бути потрібним, а перебування у ньому здавалось абсурдним. Стало просто не цікаво. Головне питання: нащо це все? Скажу одне — без дітей цей світ любити неможливо.
— Ваша п’ятирічна донька дебютувала на сцені, взявши участь у сольному концерті тата в ПК “Україна”. Наскільки вона впоралась із завданням?
— Ніна — молодець. Ми переймалися через те, що вона злякається великої сцени й такої кількості глядачів. Але Ніна заспівала навіть краще, ніж ми очікували. Репетиції ми не робили навмисно, щоб не “перегоріти”, а просто співали в машині. Задачі як такої не було, і я не силував малу, щоб вона все заспівала точно, від початку до кінця... Я просто хотів, аби у неї залишився такий ось спогад дитинства.
— Ваш новий студійний альбом називається “Монархія”. А який, якщо не секрет, уклад панує у вашій сім’ї?
— У нас демократія. Протестні акції з приводу неприбраної кухні, блокування роботи пральної машини, перевибори голови з водопостачання, проблеми пільгових категорій... Усе цивілізовано і прозоро. Коротше — мітинги не проплачені й без тітушок. (Усміхається).
— Нещодавно ви показали в інстаграмі вечерю, яку приготували доньці в той день, коли хата лишилась на тата. А на новорічний стіл уже фантазували, що можна зварити, спекти, відтушити?
— Я прихильник однієї, основної страви. Уже пережив оті всі пюрехи, олів’є, холодці, “шуби”, “мімози” і ріки майонезу. Хочеться свіжого повітря і борщу на реберцях, з часником та салом, або ж — бограча. Головне — щоб на вогнищі, й сніг навколо. Я б навіть катнув на борді. (Усміхається).
— Арсене, чи не плануєте на зимові свята кудись полетіти за кордон? Бодай у той же Єгипет, де ви вже були цьогоріч...
— На море завжди хочу. Ще з дитинства. (Усміхається). Тоня і Ніна більше, ніж я, люблять море, тому вони там частіше. Наприклад, на Мадейру літали без мене. Тепер плануємо разом... Думаю, після різдвяних свят вирватися на Кабо-Верде. Наш добрий знайомий з однієї турфірми саме тепер вивчає місцевість островів Зеленого мису.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю зі Славком Нудиком
