Вона справляє враження людини відкритої і позитивної. Через п’ять хвилин спілкування виникає відчуття, що ви давно знайомі. Зрештою, ми справді давно знайомі, адже народна артистка України Лілія Сандулеса на професійній сцені — понад сорок років. І може похвалитись не одним шлягером: наприклад, незабутнім “Берегом любові”...
— Ліліє Василівно, дехто із зірок зізнається, що під час карантину набрав зайві кілограми. А вам вдається утримувати форму?
— Ні. (Сміється). За останній рік пандемії я також трішки набрала. Мені аж уже не дуже добре. Тому тепер працюю над тим, щоб схуднути. Раніше такої проблеми не було. А тут — ба-а-ах! Дивлюсь на вагу — Боже, звідки це все? Думаю, причина в переживаннях. Бо на коронавірус захворіли мама, сестра, її чоловік, брат, розумієш? Я часто плакала й молилась, щоб усе було добре. А перед тим, у дев’ятнадцятому році, помер мій батько... Я мала тоді справжню депресію. Навіть не дивилася у дзеркало.
— До оголошення останнього локдауну ви встигли десь виступити?
— Так. Наприклад, мала концерт у Львові. Були заплановані виступи і в інших містах, але через карантин довелося відмінити. Втім, цей рік був набагато кращий, ніж попередній. Тоді довелося скасувати навіть гастролі за кордоном — скажімо, в Іспанії, куди мене запросила наша діаспора. Правда, я встигла перед тим злітати у США. Тепер — хтозна, коли це вдасться ще раз.
— Ви, мабуть, об’їздили свого часу Америку вздовж і впоперек?
— Так. У дев’яностих я два роки пропрацювала за океаном з Іво Бобулом, та й потім не раз приїздила. Як не до друзів на дні народження, то з концертами. Де тільки не була — Нью-Йорк, Бостон, Сакраменто, Чикаго, Детройт, Лас-Вегас... В останнє місто їздила на своє п’ятдесятиліття. Що вам сказати? Це така краса!
— Скільки ви прожили з Iво Бобулом у шлюбі?
— Одинадцять років... Чи я його вже пробачила? Скажу чесно: те, що він пішов до іншої й ми розлучилися, ще можна якось вибачити. А ось те, що розповідав потім усім страшні чутки (аби тільки його колишню дружину не взяли в концерти), не можу. Ні-і-і... Ти молодий і не знаєш, що колись я допомагала йому вийти на велику сцену. А він усе забув і після розлучення, кажу, став зводити на мене наклепи. Це так боляче! У будь-якому разі я не можу забути років, які віддала цій людині, розумієш? От і все. Тому — нехай Бог прощає!
— I все-таки, якби ваш колишній чоловік запропонував вам записати в дуеті нові пісні, погодились би?
— Чому ні? Все може бути. Проте краще було робити це двадцять років тому, а не тепер, коли ти старий пеньок... Зрештою, тоді можна було “Берег любові” й далі виконувати разом. Публіка ж просила й нині просить. Та, як тільки ми розлучилися, він став виступати з іншими жінками. Проте вони ніколи не заспівають так, як я!
Краще було робити це двадцять років тому, а не тепер, коли ти старий пеньок.
Повір мені, я могла би багато розповісти про своє життя з цією людиною. Наразі ж дивлюся телевізійні інтерв’ю Іво Бобула й ловлю себе на думці: який він брехливий та брудний. Там немає ні слова правди про мене. Так не можна чинити, як він чинить. Не можна. Ти що? Ні, ні, ні... Ну а нові пісні, дасть Бог, запишемо. Якщо будемо здорові.
— Ви, як і раніше, любите розгадувати на дозвіллі кросворди?
— Так, але тепер роблю це в телефоні. У газеті — маленький шрифт... Зрештою, вільного часу маю не так багато. Біля хати завжди є чим зайнятися. Це ж не квартира. Треба то орати, то траву стригти, то яблука збирати, то абрикоси. Ну й зварити якісь компоти чи варення для онуків. (Усміхається).
— До речі, чи проявляє інтерес до музики ваш онук Iван?
— Так. Він уже вчиться грати на піаніно. Сам якось виявив бажання, і тепер тато з ним займається. А щоб співати — не знаю. Голос хлопець має, але не дуже хочу, аби став співаком. Як не хотіла, щоб і син свого часу пішов моєю дорогою. Це дуже, дуже, дуже важко. Тим більше, що тепер треба або бути тричі поцілованим Богом, або мати справді багато грошей. Інших варіантів немає.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з письменницею Галиною Пагутяк
