Їй аплодувала публіка у “Ла Скала” (Мілан), “Метрополітен-опера” (Нью-Йорк), “Ковент-Гарден” (Лондон), “Опера Бастіль” (Париж) та в інших не менш знаменитих театрах. А нещодавно 42-річну Оксану Дику змогли почути й на батьківщині — у Києві та Львові...
— Я дуже рада, що вдалося приїхати в Україну й заспівати для нашої публіки, — каже “Експресу” оперна зірка, яка сьогодні живе в Італії. — Зазвичай мій графік розписаний на декілька років наперед, але пандемія внесла свої корективи. Тож чимало проектів у різних театрах закрилося, й з’явився вільний час. Проте перед виступом удома набагато більше хвилювалась, ніж деінде. Я не лукавлю: мені справді було трохи боязко. Адже послухати мене прийшли і рідні, і друзі, і педагоги. Наприклад, у Києві була присутня Марія Стеф’юк... Знаєте, коли тобі хочеться показатися якнайкраще, це не завжди вдається. Втім, то питання до психологів. (Усміхається).
— Рівно десять років тому ви дебютували у театрі “Ла Скала”. Відтоді скільки разів виходили на уславлену сцену?
— Я не рахувала, але, мабуть, разів сорок. Вистав же загалом було чотири: спочатку — “Паяци”, потім — “Тоска”, опісля — “Аїда”, відтак — “Бал-маскарад”. Звичайно, попервах тамтешня публіка мене перевіряла: вигукувала різне під час виступу, але... Це — класна школа, яка зробила мене товстошкірою. Тепер я менше реагую і на образливі випади, і на будь-яку критику. Раніше ж прочитаєш про себе щось погане — і все, опускаються руки. А сьогодні — ні... “Ла Скала” мене загартувала. Після того ніщо не страшне — ні Нью-Йорк, ні Львів. (Сміється).
— Бачив у вашому інстаграмі фото з Пласідо Домінго. Вам часто доводилося перетинатись із живою легендою?
— Так, багато разів. Скажімо, останнього разу брали участь в одному гала-концерті, й він каже: “Знаєш, ми будемо разом співати у липні 2022 року в Мадриді”. Це була новина. І лише через два тижні мій агент усе підтвердив... Звичайно, лестить, що Пласідо Домінго пам’ятає мене та запрошує на свої концерти. Взагалі, він людина, гідна поваги й подивування. Так зберегти форму у свої вісімдесят! Здається, його голос яким був, таким і залишився. Безумовно, співакам, як і спортсменам, треба постійно тренуватися... Але де він знаходить стільки енергії? Думаю, Пласідо Домінго працюватиме до останнього. Бо це — його життя!
— Вам вдалося і кар’єру зробити, і створити сім’ю. Це правда, що ви виступали навіть при надії?
— Угу. На сьомому місяці, коли була вагітна вперше, й на шостому, коли виношувала близнят. Та нічого — нормально. (Сміється). Нині моїй старшій донечці — уже тринадцять... Як я даю собі раду з трьома дітьми? Ой, це важко. Іноді в мене опускаються руки... Та якщо я сувора мама (часто кажу слово “ні”), то тато — навпаки. Наталка, Лідія й Тетяна знають до нього підхід. (Усміхається).
— Кажуть, ви живете в альпійському містечку?
— Якщо бути точним, то поблизу Альп. Наш будинок майже в лісі. Можна сказати, що Дика навіть в Італії знайшла дику місцину. (Сміється). Насправді це чудово: прилетіти сюди з якогось мегаполісу — наприклад, із Нью-Йорка чи Києва, і провести тиждень у тиші й спокої. Тобто перевести подих. Фу-у-у-х... До речі, мій чоловік не тільки оперний співак, але й затятий мисливець. Має колекцію із сорока чи п’ятдесяти рушниць. А ще тримає багато собак — мабуть, двадцять п’ять чи тридцять. Він їх усіх так любить — при зустрічі обціловує. Щотижня водить на спеціальне тренування на кабанів... То ціла історія!
Мій чоловік не тільки оперний співак, але й затятий мисливець. Має колекцію із сорока чи п’ятдесяти рушниць.
— Пані Оксано, а хто потім готує впольовану дичину?
— Колись це пробувала робити я, але не дуже вправно, тож тепер готує свекруха. М’ясо — то її парафія... До слова, спочатку я варила й українські страви, але, мабуть, погано готувала, тож ніхто не зрозумів або їм просто не сподобалося. Не знаю. У будь-якому разі я перестала експериментувати на кухні. Проте чоловік, коли приїжджає в Україну, залюбки їсть крученики, вареники, голубці, які готує моя мама... Чесно скажу: з мене кухарка не дуже. Поратися біля плити не люблю, а ось поїсти — навпаки. (Сміється).
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з лідером гурту “Фіолет” Сергієм Мартинюком
