Моя співрозмовниця працювала у найвідомішому цирку світу. Причому не рік чи два, а десять! За цей час киянка, яка виконує каучук, встигла об’їздити десятки країн і зачарувати своєю майстерністю не тільки звичайних глядачів, але й вінценосних осіб.
— Це правда, що ви виступали перед принцом Гаррі?
— Так, — каже “Експресу” Юлія Михайлова. — Це було в Лондоні на фестивалі Variety show, де я представляла “Цирк дю Солей”. Звичайно, я тоді переживала, адже, виступаючи перед публікою у “Роял Альберт-холі”, не могла зробити навіть найменшої помилки. Треба було викластися на 200 відсотків...
Проте всі страхи виявились марними. Я чудово відпрацювала! Тож опісля до мене підійшов принц Гаррі, потиснув руку та сказав, що я — молодчина й круто виступила. Мовляв, він нічого подібного не бачив. Безумовно, приємно було таке почути. І взагалі — це один із найяскравіших моментів мого життя.
— А в якому віці ви “захворіли” на цирк?
— У сім років. Хоча ще в три всім казала, що стану артисткою. (Усміхається). У мене від природи виявилась
гнучка спина. Навіть мама була шокована. До речі, мої батьки не мали ніякого стосунку до мистецтва. Я — перша в нашій родині... Одного разу потрапивши в циркову студію, я зрозуміла: це — моє!
— Цікаво, скільки ви тренуєтеся?
— В ідеалі — двічі на день. Але нині я зайнята сімейними клопотами й не маю стільки часу. Колись же займалася по шість годин, а під час навчання у цирковому коледжі — не менше як десять. З перервою на обід та вечерю, звичайно. (Усміхається).
Натомість у “Цирку дю Солей”, коли готували якусь нову виставу, репетиції могли тривати до 15 годин. Причому не один місяць. Та мені, навпаки, такий режим подобається.
У “Цирку дю Солей”, коли готували якусь нову виставу, репетиції могли тривати до 15 годин на день.
— А на дієтах доводиться сидіти чи вам зайві кілограми не загрожують?
— У мене особливої дієти немає. Чесно. Просто я не вживаю картоплю й булочки. Люблю м’ясо, рис, рибу. Що ще? Вареники, сирники, борщ. З’їдаю останній зі сметанкою і часничком — у-у-у — за милу душу... Додам також, що не уникаю вживання солодкого. Можу з’їсти тортик, але в основному це — молочний шоколад. (Усміхається).
— До пандемії наскільки інтенсивно ви виступали?
— Десять шоу в тиждень, а іноді й більше. Бувало, серед ночі прокидалась у холодному поту, бо мені наснилося, що запізнююсь на виступ. Ну все, думаю, кінець. Мабуть, мені вже тисячу разів телефонували. Швидко одягаюсь, а потім усвідомлюю: це був лише сон. (Усміхається). Іншого разу переїзди були настільки частими, що я просинаюсь у готелі й не можу зрозуміти, де я. Жарти жартами, але це було страшно. Хвилин десять не могла зрозуміти, в якій же країні перебуваю... До речі, я люблю подорожі й встигла побувати не тільки в Європі, але й в Америці та Азії.
— Якщо не секрет, хто ваш чоловік?
— Він також цирковий артист. Ми познайомились свого часу у Відні й стали потім дружити. Зустрічались то в одній країні, то в іншій, куди приїздили за контрактом. Разом працювали певний час і в “Цирку дю Солей”. А потім вирішили одружитись й ось уже вісім з половиною років разом.
За характером я — людина запальна, а ось Андрій — дуже спокійний. Головне ж у шлюбі не стільки спорідненість професій — артист ти чи не артист, а щоб люди пасували одне одному за енергією... На жаль, через гастролі ми рідко бачимося. Це важко, але вже звикли.
— Як часто вам вдається провідувати рідних в Україні?
— Іноді я приїздила додому при першій же нагоді — бодай на один чи два дні... А ось під час локдауну змогла побути у рідному Києві довше. Тут стільки речей, які викликають ностальгію! Хоч слід сказати, що столиця дуже змінилася... Знаєте, мені боляче дивитися на людей похилого віку, в яких немає грошей на нормальний одяг та все решта. Іноді аж плакати хочеться. Чесно. Я не супербагатійка, але чим можу — допомагаю стареньким.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як це — бути стоматологом на передовій
