Нині його кліпи не миготять на музичних телеканалах з ранку до вечора, але пісні все ж звучать у радіоефірах. При тому EL Кравчук досі активно концертує і може дати фору багатьом молодшим колегам. А тепер ось готує для своїх вірних шанувальників маленький сюрприз...
— Андрію, на YouTube з’явилось декілька ваших нових пісень, що вже мають сотні тисяч переглядів. Чи означає це, що слід чекати появи чергового альбому?
— Так, якраз готуємо його до випуску. Диск називатиметься “Поршок від кохання”. І його появі, як не дивно, посприяла пандемія. (Усміхається). Адже з’явився вільний час та можливість попрацювати з тими музикантами та з тими студіями, які завжди були дуже завантажені... Новий альбом, що має вийти вже цього місяця, нараховуватиме десять пісень. Одна з них, наприклад, записана в колаборації з Вєркою Сердючкою.
— Ви ж, здається, багато років товаришуєте?
— Так, Андрій — мій давній друг... Знаєте, найголовніше в дружбі — чесність, щирість і взаємна підтримка. Що у звичайному житті, що в професійному. Іноді хочеться, аби хтось “правильним поглядом” подивився на те, що ти робиш. Розумієте, артисти живуть у середовищі, де досить часто їм лестять: “Ой, у тебе така чудова пісня, ой, у тебе такий чудовий костюм” і т. д. (Сміється).
Натомість рідко можна почути конструктивну критику, яка потрібна для того, щоб розвиватися і ставати кращим. Тим і цінні люди, які не за спиною, а у вічі можуть сказати як про твої “плюси”, так і про “мінуси”. Ми з Андрієм і критикуємо один одного, і щось там підказуємо, і радимося. Та основне — робимо це справді дуже чесно й щиро.
— В останньому кліпі — “Дим твоїх сигарет” — не можна не відзначити, що ви в чудовій фізичній формі. Мабуть, ходите в зал?
— Звичайно, досягнути такого результату лише за допомогою дієт чи здорового харчування навряд чи вдалось би. Тут дуже важливе фізичне навантаження. Багато років зі мною працює чудовий тренер Сергій Конюшок (відомий український стронгмен. — Авт.), котрий розробив для мене програму. Я ж під час концерту маю одночасно співати й танцювати майже дві години. І тут важлива така річ, як витривалість.
Тому всі вправи, які виконую, розраховані на її розвиток. Це не заняття з гантелями, а в основному робота зі своєю вагою. Тобто підтягування, відтискання й т. п. А ще — біг. І якщо на гастролях піти в зал зазвичай не вдається, то побігати можна завжди. Що я і роблю три-чотири рази на тиждень мінімум по сорок хвилин... Щодо догляду, то відвідую спасалони. Проте нічого надзвичайного там не роблю.
— Борода нині в трендах (принаймні поки що), а не хотілося її зголити? Щоб виглядати трохи молодшим...
— Ви знаєте, протягом двадцяти п’яти років своєї кар’єри я був дуже різним. Напевно, в майбутньому також змінюватимусь. Проте наразі мені хочеться виглядати саме так. До речі, нині віддаю перевагу стилю бохо. З одного боку — це достатньо інтелігентний мужчина, з другого — трохи хуліган; ліричний, але водночас розкутий; сексуальний, але й без надмірностей. (Усміхається).
Нині віддаю перевагу стилю бохо.
— Якщо не секрет, де ваші місця сили?
— Там, де багато повітря й води. Скажімо, я дуже люблю Дніпро, який викликає у мене бурхливі емоції та живить своєю силою. Тим більше, що я живу на його березі... Ця велична річка справді має якусь дивовижну енергію. Особливо, якщо ви цікавитесь історією. (Співак свого часу закінчив істфак Національного університету імені Драгоманова. — Авт.).
— Андрію, як би ви продовжили речення: “Ніколи не думав, що я у 44 роки..”?
— Зараз подумаю. (Після паузи). Мені нещодавно до рук потрапив журнал 1996 року. Рідко читаю свої старі інтерв’ю, а тут стало просто цікаво — що у мене було в голові у той час? І ось у тій публікації знаходжу таке формулювання: “Якщо я колись відчую, що стану непотрібним, нецікавим публіці, тоді зникну зі сцени...”
Так ось — я ніколи не думав, що в 44 роки буду так любити музику, хотіти спілкуватися з публікою і нікуди не щезати. (Усміхається). Це підтвердили й недавні концерти з новою програмою у Києві, Харкові, Одесі та інших містах. Скрізь були аншлаги. Відчувалося, що люди скучили за святом!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з сином Станіслава Лема
