Якщо раніше місцем тимчасового прихистку Джамали був Стамбул, то тепер вона перебралась трохи ближче — до Варшави. А нещодавно мала можливість приїхати на декілька днів в Україну. Вперше після початку повномасштабної війни.
— Джамало, скажіть, які відчуття, емоції, враження від цієї зустрічі?
— За останні пів року я облетіла понад два десятки країн з акціями на підтримку України: від США до Грузії. Навіть важко порахувати кількість міст, де були організовані івенти. Та без перебільшення можу сказати, що поїздка додому була найочікуванішою. Найбажанішою. Найемоційнішою. Нарешті могла побачитися з рідними, своєю командою і друзями...
— Наскільки за останні пів року, де день за сім (якщо не більше), змінилась українська столиця?
— Київ існуватиме наперекір будь-яким спробам росії зруйнувати життя містян. Так, люди стали похмурішими, але не бояться сміятися і продовжувати жити, попри сирени, новини про збиті ракети поблизу міста. Мені здається, кияни стали ще сильнішими й загартованішими.
Київ існуватиме наперекір будь-яким спробам росії зруйнувати життя містян.
— Нині ви живете у Варшаві, відкриваючи для себе це місто та його мешканців. Що вас приємно вразило чи здивувало?
— Живу я у Києві, а у Варшаві — у відрядженні. Якщо чесно, то, крім тренувальної зали, бачила зовсім мало. Намагаюся цілком і повністю присвятити себе підготовці до “Танців з зірками”, адже розумію — цього разу на шоу на мене дивляться як на представницю країни, а тому презентувати свій дім я би хотіла якнайкраще.
— Ви згадали про “Танці з зірками”. Чи довго вагались, перш ніж сказати “так”?
— Моя відповідь одразу була “ні, не на часі”, і тут неважко зрозуміти чому. Ми почали перемовини ще у травні, й лише всередині літа разом із командою проекту знайшли рішення, що участь може бути корисною. Так разом із Polsat Foundation було запущено фандрайзинг. Цей збір направлено на допомогу українським дітям, які постраждали від війни.
Тепер ми у прямому ефірі найрейтинговішого телеканалу Польщі нагадуємо, що війна не закінчилася і люди потребують допомоги. Так, це нестандартний спосіб комунікації, але на сьомий місяць війни звичайні вже не працюють...
— Під час репетицій у вас не виникає відчуття дежавю? Все-таки у вас за плечима участь у такому ж українському шоу?
— Якийсь час я намагалась порівнювати: а от, що би сказав Антон Нестерко (партнер Джамали на київських “Танцях з зірками”. — Ред.), а от, якби це було в Україні... Та це припинилося у перші ж дні.
Річ у тому, що проекти, можливо, схожі, але моя місія у них — ні. В Україні я брала участь, аби спробувати щось нове у кар’єрі, для мене це був ще один виклик, змагання. Тут же — я борюсь за увагу Польщі до України. За підтримку в цей непростий час.
— Як ви для себе пояснюєте, чому поляки, з якими у нас не завжди в історії складались хороші відносини, так щиро відкрили свої серця українцям у хвилину біди?
— Польща добре пам’ятає Другу світову, окупацію. Та й старше покоління тут добре усвідомлює, який вплив має російська влада та якими можуть бути наслідки її дій.
Країна — міцний партнер у цій війні, й коли я кажу це, маю на увазі не лише підтримку на політичній арені, кількість надісланої військової техніки чи саппорт вимушено переміщених осіб. Ця думка має підґрунтя простого людського спілкування з сотнями поляків за пів року: їм болить, і вони, звісно ж, розуміють, що за Україною росія може піти далі.
— Генерал Валерій Залужний нещодавно озвучив втрати України з початку повномасштабної війни: це — 9 тисяч бійців... Погодьтесь, жахлива цифра?
— Це не просто страшна цифра. Це рана, яка не загоїться ніколи. Тому що це смерті в неспровокованій, вандальській і терористичній війні, якої ми не хотіли. Нас посеред ночі прийшли грабувати, вбивати й при тому кричати на весь світ: “Ми не винні”.
— Наостанок хотів би запитати, що сниться сьогодні Джамалі? I чи бодай “там” сьогодні ви — вільна, безтурботна й по-справжньому щаслива?
— Сниться вільне життя вдома: на всіх 603,5 тисячі квадратних кілометрах України!
