Мій співрозмовник не лише актор, шоумен, телеведучий, а й письменник і співак. (В останній іпостасі виступає під псевдонімом Орест Лютий). А ще він — постійний герой світської хроніки. Має за плечима три шлюби й п’ятеро дітей. Нинішня його дружина — молодша на двадцять років...
— Кажуть, ви розписалися у Туреччині, а вінчалися в Україні?
— Так. Спочатку ми постали перед Богом (власне, це було в Києві), а розписалися вже в нашому консульстві в Анталії. Офіційне оформлення стосунків відбулося торік, а вінчання — ще в 2017-му. Для мене церковний шлюб — це було принципове питання.
— Скажіть, процес притирання з Єлизаветою був тривалим? I чи вдається вам уникати якихось помилок? Беручи до уваги, що це не перший шлюб...
— Мені здається, що я тепер знаю, як уникати помилок. На мій погляд, неможливо збудувати тривалі стосунки на любові-емоції чи на любові-пристрасті. Вони мають (підкреслю — мають) базуватися на довірі, повазі одне до одного та партнерстві. Власне, наші взаємини починалися з роботи. Коли в 2014 році я започаткував великий проект — “Майдан. Революція Духу”, то шукав когось, хто опікувався б літературною та художньою частинами.
І от Єлизавета спершу підкорила мене як професіонал, тобто відповідальна людина, якій можна довіряти. А потім я зробив їй пропозицію. Ні, не руки й серця. “Давайте, — кажу, — більше часу проводити разом”. Причому ми проводили час не в ліжку (сміється), а у бесідах. Бо для мене в союзі чоловіка й жінки важливо, щоб були спільні теми для розмов. А ще — однакові цінності... Тим мій третій шлюб і відрізняється від двох попередніх.
— Перепрошую, скількох дітей ви плануєте?
— Ліза не хоче мати дітей. Натомість воліє мандрувати, творити, просто жити. Я ж уже маю п’ятьох і добре знаю, скільки часу та сил забирає їх виховання. Усі ці приготування каш, миття посуду, прибирання лайна і т. п. Ти перетворюєшся на такий собі придаток дитини. Тож мені близька позиція дружини... Знаєте, в мене залишилось не так багато часу. І хотілось би ще втілити свої мрії!
— Якщо не секрет, які саме?
— Мені хочеться здійснити навколосвітню подорож. Нині, до речі, у нас зарезервовані яхти в Італії, на Сицилії, та в Швеції, але ми не можемо туди дістатися через пандемію. Хоча планували влаштувати невелику репетицію такої мандрівки...
Проте вірю, що з часом її все-таки вдасться організувати. Ну, якщо будемо живі. Бо всяке може статися. Такі часи, що сьогодні людина є, а завтра — немає. Думаю, ті, хто помер від ковіду, теж будували якісь плани, але... Раз — і вже грає траурна музика.
У нас зарезервовані яхти в Італії, на Сицилії, та в Швеції, але ми не можемо туди дістатися через пандемію.
— До речі, ви не хворіли на коронавірус?
— Знаєте, якихось видимих ознак недуги, які б вклали у ліжко, наразі немає. Можливо, було восени, бо тоді виникло щось незрозуміле. Температури я не мав, але тіло ломило й погіршилося самопочуття. Проте це тривало лише два-три дні й не мало важких наслідків, тьху-тьху-тьху. (Усміхається).
Тест на наявність антитіл не здавали, але коли виїздили за кордон — на відпочинок до Туреччини, то робили ПРЛ. Результат — негативний, тобто ковіду немає. Постукаю по дереву... Може, нас рятує те, що живемо за містом, ведемо досить замкнений спосіб життя і активно не комунікуємо з соціумом.
— Знаю, що недавно ви видали нову книгу. Цікаво, про що вона?
— Коли торік через карантин у нас відмінилися гастролі, я подумав, що цей час можна заповнити з користю й зробити те, що хотів зробити давно — викласти автобіографічні історії. Те, що зі мною траплялося впродовж життя. Від самого дитинства і до сьогодні. Тож я нарешті сів та написав збірник оповідок “Карантин непристойної поведінки”. Це — книга про мандри, секс, пригоди, алкоголь, роботу, гроші (як їх заробити та як розумно витрачати), професію і т. д. Вийшло дуже весело.
— Антіне, наприкінці хотів поцікавитись: скільки у вас татуювань?
— Багато. Приблизно 30% тіла покрито малюнками. Та скільки їх — я не рахував. Перше тату я зробив ще під час служби в армії. Тоді це була просто група крові, а потім, скажімо, набив козака Мамая і Нестора Махна. Мало того — я багато років був організатором і ведучим найбільшого в Україні Tattoo Fest, тому, можна сказати, стояв біля витоків українського татуювання... Однак нових малюнків я все ж не робитиму. (Усміхається).
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Валентином Васяновичем
