Він прийшов на зміну Леонідові Кучмі, який покинув посаду офіційного представника України у ТКГ, пише Експрес-онлайн. Що про нього відомо?
Дипломат зі стажем
53-річний Руслан Демченко родом із Києва. Вищу освіту здобув у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. На держслужбу прийшов наприкінці 1980-х. Свого часу працював секретарем у візовому відділі Консульського управління МЗС України, а також у Посольстві України в США.
З 1997-го по 2000 рік обіймав посаду заступника керівника Служби протоколу Президента України (тоді — Леоніда Кучми). У 2000 — 2003 роках був генконсулом України у Стамбулі, а у 2003 — 2005 роках — Надзвичайним та Повноважним Послом України у Сербії та Чорногорії.
Працював з Ющенком та Януковичем
Далі пішов працювати у Секретаріат Президента (за Ющенка таку назву мала Адміністрація Президента). Обіймав посади першого заступника керівника Головної служби зовнішньої політики Секретаріату Президента, керівника Служби державного протоколу та церемоніалу, керівника Офісу Президента України.
У часи президентства Януковича був першим заступником міністра закордонних справ України. А після Революції гідності кілька днів очолював (у статусі “в.о.”) Міністерство закордонних справ, поки після відставки Леоніда Кожари на посаду не призначили Андрія Дещицю. З вересня 2014 року обіймає посаду радника Президента Петра Порошенка.
Має неоднозначну репутацію
В експертних колах Руслана Демченка вважають висококласним дипломатом. Однак із його появою в ТКГ зрушень у переговорному процесі не очікують. Демченко, кажуть фахівці, здатний тримати удар та обстоювати позицію. Але результату в перемовинах можна досягти не завдяки призначенню конкретної особи на посаду представника України у так званій мінській групі, а завдяки рішенню світових політичних гравців.
У медіа Руслана Демченка називають одіозною фігурою. Зокрема, відзначають, що він, працюючи у Міністерстві закордонних справ за часів Януковича, був дуже лояльним до тодішнього режиму. Курував російський напрямок. Опікувався інформаційною політикою МЗС і нібито давав вказівки українським посольствам за кордоном, що і як коментувати.
