Рано чи пізно Росія розпадеться на декілька держав, пише газета Експрес. Таку думку днями висловив засновник Міжнародної антипутінської коаліції "Стоп фашизму в Росії", колишній радянський дисидент Герман Обухов. “Путін може... залишитися президентом Росії, якої не буде. Росія рано чи пізно розпадеться на декілька держав, — зазначив він. — До речі, ЦРУ спрогнозувало розвал Росії протягом 10 років”.
На думку дисидента, після розпаду на місці РФ може постати три — чотири держави, а може бути й десять.
Схожі прогнози звучать не вперше. Раніше професор університету Джорджа Мейсона, багаторічний дослідник російської історії Марк Кац заявив: “Перша Холодна війна обернулась розвалом СРСР. Нова, розпочата Путіним, ймовірно, обернеться розвалом Росії...”.
Чи справді є підстави вважати, що розпад Росії неминучий? Про це — у розмові з директором Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД імені О. Никонорова Сергієм Пархоменком, головою правління “Європейського руху України” Вадимом Трюханом та політологом Ігорем Лосєвим.
— Наскільки виправдані прогнози щодо розпаду Росії?
С. Пархоменко: — Розмови про розвал РФ мають більш ніж вагоме підгрунтя. Путін запустив процес розпаду в 2014 році, анексувавши Крим. Кожен крок, який очільник Кремля робить у відповідь на дії України та Заходу, ставить його у дедалі скрутніше становище. Зашморг на його шиї стискається щоразу сильніше.
В. Трюхан: — У Конституції СРСР містилася стаття 72, яка дослівно була сформульована так: “За кожною союзною республікою зберігається право вільного виходу з СРСР”. Цим правом у 1990 — 1991 роках скористалися всі республіки. Натомість у Конституції Російської Федерації такої можливості для суб’єктів федерації не передбачено. Це означає, що законним та/або еволюційним шляхом розпад Росії неможливий.
Водночас, зважаючи на багатонаціональний характер російської держави, досвід періоду “параду суверенітетів”, а також очевидні відцентрові тенденції у внутрішньополітичному житті Росії, що їх спостерігаємо останнім часом, передбачити, скільки ще вона зберігатиметься у нинішніх територіальних рамках, доволі важко.
Можливе виникнення якихось самопроголошених республік із претензіями на отримання незалежності від федерального центру. Хоча центральна влада декларує свою міць і непорушність, одного сірника, запаленого пасіонарним лідером десь в Інгушетії, Владивостоці чи деінде, вистачить, щоб полум’я боротьби за суверенність поширилось на десятки суб’єктів федерації.
— Що саме може спричинити розпад Росії?
І. Лосєв: — Держави, які за своєю природою є військовими, найболючіше реагують на воєнні поразки. Російська імперія зазнавала великих струсів саме після таких провалів. Нагадаю, Радянський Союз зазнав розпаду після ганебної поразки в Афганістані.
В. Трюхан: — Є декілька потенційних каталізаторів підриву федерації зсередини. Перший і ключовий — істотне зниження соціальних стандартів. Наприклад, лише намір влади провести так звану пенсійну реформу, а насправді підвищити пенсійний вік на п'ять років, призвів до небаченого зниження рейтингів президента Путіна — у 1,5 раза, ключових урядовців — до 10 — 15%, і правлячої партії “Єдина Росія” — до 30%. Впровадження цього рішення може призвести до масових заворушень із непрогнозованими результатами.
Іншими факторами, які можуть спричинити масові виступи з вимогами аж до виходу з федерації, можуть стати затримки з виплатами зарплат, відмова у субсидіях, корупційні скандали, свавілля силовиків тощо.
— Які регіони можуть відколотися?
С. Пархоменко: — Перший регіон-претендент "на вихід" — Північний Кавказ, головно Чечня. На Кавказі живі традиції визвольних змагань проти Москви, у тих же чеченців немає жодного пієтету до росіян, і лише Кадиров стримує місцевих від агресивних дій проти слов'янського населення Чечні... Після зміни влади Кадиров перший "пошле" Москву.
Ланцюгова реакція чекає сусідні республіки — Дагестан, Інгушетію, можливо, Кубань. Сплеск хвиль сепаратизму можливий також у Карелії, Туві, Татарстані, на Уралі та Далекому Сході.
В. Трюхан: — Це може бути, наприклад, та ж Інгушетія, яка протягом останніх днів продемонструвала свою незгоду з рішенням, погодженим із Кремлем, щодо обміну територіями з Чечнею. Вічно невдоволений своїм становищем і багатий на нафту Татарстан теж може скористатися тимчасовою слабкістю центральної влади. Та й будь який інший суб’єкт федерації у разі, якщо керована із Москви влада дасть для цього бодай якийсь значущий привід.
І. Лосєв: — У зоні ризику, безперечно, можуть опинитися Урал, Далекий Схід, Сибір. Вони мають величезні природні ресурси, але реалізують їх через Москву, яка мало що їм з того віддає. Те саме стосується Якутії, Камчатки, Хабаровського краю і так далі.
— Коли можуть розпочатися відцентрові процеси в Росії?
С. Пархоменко: — Це питання найближчих двох-трьох років. Процес розпаду спричинять неадекватні дії Путіна, зокрема проти України або проти когось іще зі сусідів (Білорусі, Казахстану чи Латвії), нові санкції, які запровадять у відповідь на дії Кремля, погіршення соціально-економічної ситуації.
Після відходу Путіна неминучий конфлікт регіональних еліт, передусім на околицях імперії. Суперечності можуть супроводжуватися міжетнічними зіткненнями: росіяни — кавказькі народи, росіяни — татари, росіяни — башкири, росіяни — чуваші.
Зростання російського націоналізму так чи інакше сприятиме появі радикальних рухів, які опонуватимуть владі й боротимуться із формальними та неформальними етнічними угрупованнями неслов'янських народів РФ. Це все лише посилить громадянський конфлікт.
В. Трюхан: — Ситуація може миттєво змінитися, якщо виникне бюджетний дефіцит у разі запровадження проти Росії серйозних секторальних санкцій. Водночас реперними часовими точками (якщо нічого не трапиться протягом найближчих двох років) стануть вибори до Державної думи 2021 року і, звичайно, відхід від влади Путіна.
І. Лосєв: — Такі держави, як путінська Росія, можуть розвалитися і за 50 років, і за 50 днів — на тлі невідомих нам нині явищ і того, скільки Путін найближчим часом наробить дурниць і помилок. А саме такі речі можуть виступити каталізатором руйнівних процесів.
